– Що за звичка їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або вийди з-за столу! — вкотре закричав Олексій на пасинка.
– Хочу і їм з телефоном! Тобі-то що?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар, і будь ласка, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів дерзити! — вибухнув Олексій, а Єгор вибіг із-за столу і захлопнув двері у своїй кімнаті.
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть в душ спокійно не можу сходити, ви одразу чіпляєтеся! Як же я від всього цього втомилася! — з ванної вийшла Наталія — мати Єгора.
– Твій син зовсім обнаглів! Жодного виховання! Це, між іншим, твоя вина! — розгнівано закричав Олексій на дружину.
Наталія пройшла на кухню, сіла на стілець. Жінка зняла з голови махрове рушник, яке зав’язала кілька хвилин тому. Утомлено витерла обличчя, подивилася на чоловіка, потім зітхнула і опустила очі…
…Вісімнадцятирічною Наталія завагітніла від однокурсника. Особливої любові тоді не було. Тільки зустрічалися… Вона розповіла хлопцеві про вагітність. Він розповів цю історію своїм батькам. А ті дуже швидко зорієнтувалися. Відразу перевели хлопця в університет на іншому кінці країни, а Наталії дали гроші на аборт.
Звісно, позбавитися дитини Наталія і не подумала. Вона вирішила народити і поповнити ряди матерів-одиночок.
– Ой, Наталко! Як же мені тебе шкода! Це я у всьому винна, недогледіла. Треба було пояснити тобі. Сама на власному досвіді знаю, що означає виховувати дитину в одиночку. І ти по тій же стежці пішла. Прямо мою долю повторюєш… — зітхала свого часу Світлана Антонівна, мати Наталії.
– Та не турбуйся, мам. Ти ж виростила мене, і я зможу. Спочатку на рік академічну відпустку візьму, а потім переведуся на заочне. Мільйони жінок так живуть, і я не гірша! Проживемо! — запевняла її Наталія.
– Ой, проживеш ти, проживеш… Але це не найкраща доля… Чоловікам чужі діти не так уже й потрібні. А ти з молодих років вже з «багажем»!
– Мам, ну ти вічно зі своїми стереотипами. Я впевнена, що в світі є той самий чоловік, який зможе полюбити і мене, і мою майбутню дитину. — з упевненістю відповіла Наталія.
– Ну дай-то Боже… — многозначно відповіла Світлана Антонівна…
…Через дев’ять місяців Наталія народила хлопчика, якого вирішила назвати Єгором. А потім життя закрутилося з неймовірною швидкістю. Спочатку академічний відпустка в університеті, потім заочне, робота, сесії, іспити, пересдачі, хвороби, дитячий садок, дні народження маленького синочка один за одним. Звісно, виховувати дитину одній Наталії було дуже важко. Дякувати мамі, яка не залишила її в скрутну хвилину і допомагала, чим могла.
…Наталія вже відвела синочка в перший клас, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але ось особисте життя так і не налагодила. Мати у своїх розмірковуваннях, що стосуються чоловіків, була до певної міри права. Іноді за Наталією починали ухажувати чоловіки, одні з яких жінка не відповідала взаємністю. А інші, дізнавшись про те, що в Наталії підростає син, відразу зникали під різними приводами. Так вона й жила з сином удвох.
– Наталю, ти бачила нового начальника будівельного відділу? Який він… — ігриво запитала колега Лариса.
– Ні. А чому, він з золота що, — байдужно запитала Наталія.
– Ну з золота, не з золота… Але чоловік нічого! Ось буде сьогодні на загальному засіданні, сама його і побачиш. Тоді й зрозумієш, про що я.
Того ж дня Наталія, як і інші співробітники компанії, познайомилася з новим начальником будівельного відділу. Олексій Сергійович справді виявився привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з відмінним почуттям гумору. Він якось дуже швидко вписався в колектив компанії, завів дружні стосунки з колегами, але більше всіх симпатизував саме Наталії. Її особливе ставлення до себе жінка відчула, здається, з самого першого дня.
Спочатку ввічливий Олексій запропонував випити разом по чашечці кави в обід. Далі — більше: запросив на перше побачення. Наталія погодилася, але для себе вирішила одразу: поки справа не зайшла далеко, відразу повідомить про Єгора.
Про себе Олексій розповів, що до своїх тридцяти трьох років так і не одружився. До недавнього часу жив з мамою. Потім накопив на власну квартиру і тепер готовий до одруження.
Наталія також розповіла про себе і делікатно позначила, що виховує сина одна. Олексій сприйняв це спокійно і сказав, що завжди мріяв про сина. Наталія заспокоїлася, і далі їх роман розвивався досить швидко. Жінка познайомила свого обранця з сином. Всі разом гуляли в парку, ходили в кіно. Загалом, все було непогано. Звісно, на той момент і Олексій, і Єгор поводилися трохи відчужено. Наталія була щиро впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько і син.
– Наталю, може ви переїдете до мене? — якось почав Олексій.
– Не знаю, Олеже. Я б не була проти, але Єгору… Йому доведеться школу міняти, а він, напевно, не захоче, — висловила свої припущення Наталія.
– Ну захоче, не захоче! Ти його розбестила, дорога. Як скажемо, так і буде. Просто потрібно поставити його перед фактом, що переїжджаємо і він йде в нову школу. — відповів Олексій.
– Навіть не знаю…
Наталія дійсно хотіла переїхати до коханого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у зовсім нове життя.
Пройшло ще кілька місяців. Олексій знову завів розмову про переїзд, офіційну реєстрацію шлюбу.
– Ну добре, Олеже. Я поговорю з Єгором. Можливо, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року він піде в школу у твоєму районі.
– Наталю, ми з тобою вже говорили. Чому ти знову за своє про Єгора?! Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він просто дитина, і це не йому вирішувати, де і кому жити. — наполягав на своєму Олексій.
– Олеже, я так не можу. Це мій син, у нього ж усі друзі в цій школі, секція. Я все-таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Наталія готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все ж вирішила підняти цю непросту тему.
– Єгор, а як ти дивишся на те, щоб ми з тобою назавжди переїхали до дяді Олексія?
– А навіщо? — недоумкуючи запитав десятирічний хлопчик.
– Ну, розумієш, ми з ним любимо одне одного, одружимося і будемо жити як одна сім’я.
– Може тоді я краще до бабусі переїду? — розгублено перепитав Єгор.
У повітрі повисла коротка пауза.
– Ні, синку. Ну з якого дива до бабусі? По-перше, я хочу бачити тебе кожен день. А по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою потрібно й уроки вивчити, і приготувати. Ні.
Наталія відчувала, що Єгору не особливо хочеться переїжджати. Усередині в неї боролися два почуття. З одного боку, вона любила Олексія, хотіла жити з ним в одній квартирі, разом засинати і прокидатися. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі довірливі стосунки.
– Наталю, ми подали заяву в ЗАГС, давай тепер визначимося з датою переїзду. Мені здається, чим раніше це станеться, тим краще.
– Олеже, я поговорила з Єгорчиком. Мені здається, що він якось негативно до цього… — Наталія не встигла закінчити речення, бо Олексій її перебив.
– Наталю, давай я заберу його з школи і поговорю по-мужськи. Ти просто сильно його розбалувала. Що він у тебе, як панянка якась: поїду, не поїду…
– Ну спробуй… — з побоюванням погодилася Наталія.
Вечором Олексій мав привезти Єгора додому. Наталія в той вечір дуже переживала. В глибині душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, і Олексію вдасться переконати сина в переїзді. Наталія приготувала смачну вечерю. Але, судячи з настрою, в якому приїхали Олексій і Єгор, розмова у них не склалася.
– Наталю! Твій син — абсолютно невихований хлопець! — практично з порога заявив Олексій.
– З чого такі висновки? — запитала Наталія, проводжаючи поглядом Єгора, який поспішив відразу піти до своєї кімнати.
– З чого такі висновки? Ти ще питаєш?! Так він закатав таку істерику! Хлопець, а гірше будь-якої дівчинки! Переїжджаємо і все! А то дивись, путаниця з тебе в’ється! Але я його перевоспитаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вечеряти. — запропонувала Наталія.
Олексій вже сидів за столом, чекали тільки на Єгора, який досі не виходив зі своєї кімнати.
– Єгор, синку, йди вечеряти. — крикнула Наталія, не залишаючи кухні.
– Не хочу. — відповів Єгор.
– Ну ти давай ще нюні там свої розпускай! Чесне слово, як баба якась! Лет уже немало, а все соплі жуєш. На фортепіано вчишся! Поряд з моїм домом є секція боксу, туди і будеш ходити замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олексій.
– Я краще буду у бабусі жити, ніж з тобою! — закричав Єгор, Наталія по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Ніякої тобі бабусі. Житимемо всі разом і крапка…
…Наталія та Єгор переїхали до Олексія. З тих пір спокійне життя Наталії закінчилося, адже скандали в квартирі спалахували буквально щоразу.
– Що за манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або вийди з-за столу!
– Хочу і сиджу з телефоном! Тобі-то що?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів дерзити!
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть спокійно в душ не можу сходити, ви одразу чіпляєтеся!
– Твій син зовсім обнаглів уже!
Єгор вийшов із-за столу, не доїв свою порцію.
– Наталю, може і справді його до твоєї матері відправимо? — запропонував Олексій.
– Ні, Олеже. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну тоді я його путівку завтра здам. Не хочу терпіти його хамства у відпустці, та й покарання він має хоч якесь отримати за свою поведінку. Ось і не поїде до моря в рамках профілактики.
– Олеже, та ти що? Я без сина нікуди не поїду! — заявила Наталія.
– Нічого з ним не станеться, посидить з твоєю матір’ю і подумає.
– Олеже, а якщо б це була твоя дитина, ти б вчинив так само?! — несподівано запитала Наталія.
– Зараз мова не про наших спільних дітей, а про Єгора.
– Ні, Олеже, я без сина нікуди не поїду. Особливо, що ти говорив, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що це буде саме так! — заявив Олексій.
Наталія справді відмовилася їхати у відпустку без сина. Олексій образився, кілька днів ночував у матері.
Якось ввечері у Наталії задзвонив мобільний. На екрані висвітився номер свекрухи.
– Так, Ірино Константинівно.
– Наталю, ти що таке твориш? — з ходу почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти збираєшся вийти заміж і вже перечиш своєму майбутньому чоловікові?! Олексій кілька днів живе у мене, у свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам-то не зателефонував?
– Та залиш вже ці вороняки! Радій, що тебе такий чоловік із «багажем» взяв, а вона ще й права качає! — випалила свекруха.
– До побачення. Завтра Олексій може повертатися в квартиру. Нас тут не буде до вечора. — Наталія поклала трубку.
Після цієї розмови вона зібрала речі. Вечором вони вже були у своїй квартирі. Потім Олексій дзвонив, намагався налагодити стосунки, але Наталія відмовилася від продовження роману. Заяву з ЗАГСу вона забрала.
– Ну і живи все життя зі своїм сином! — на прощання сказав їй Олексій.
– І буду. — відповіла Наталія та назавжди видалила номер Олексія, а потім і роботу змінила.
Ось така не зовсім вдала сімейна історія. Хоча ще незрозуміло, кому в цій історії пощастило.
