Непокірні тарілки: три дні випробувань терпінням.
Ярослав мив посуд. Три дні він мучився, але жодна тарілка чи чашка так і не засяяла чистотою. Тому, повернувшись з роботи, навіть не став переодягатися. Натягнув фартух і взявся за справу. Ще й борщу хотів зварити, бо вже забув, який на справжній борщ смак
Залишки їжі так присохли до тарілок, що довелося їх замочувати. Кавових чашок з десяток. Невже так важко помити хоча б одну за себе? Гірко підступило до горла. Хотілося їсти, а в холодильнику лише пара огірків і порожня полиця. І раптом Ярослав відчув запах пирога Оксани. У їхньому домі завжди пахло випічкою, бо дружина обожала готувати. Тільки повернеться з роботи а в кухні вже розливається аромат кориці. Або ванілі. Вже бурмотить міксер, гріється духовка
Але зараз Ярослав так тепло згадує дружину. Тоді ж йому здавалося, що вона, окрім кухні та дітей (робота не рахувалася), більше нічого не бачить. Завжди вона або прання розвішувала, або вікна мила, або килими чистила. А влітку кухня і зовсім перетворювалася на консервний завод. Ярослав не встигав відносити банки до підвалу.
Одного вечора він повернувся з роботи, Оксана, як завжди, біля плити щось варила-парила, а сама, сидячи на краю столу мала таку погану звичку, чистила яблука і через телевізор дивилася якийсь концерт.
Я розлучаюся з тобою, Ярослав неймовірно спокійно, навіть не привітавшись, промовив.
Дружина здригнулася, але голови не повернула.
У мене є інша жінка, пояснив він. Люблю її і більше не можу тебе обманювати.
Оксана поклала ніж, повільно повернулася до чоловіка своїм розпареним від пари та новин обличчям і покірно, тихо сказала:
Візьми один пампушок, бо стільки не зїмо.
Ярослав, звісно, того пампушка не взяв, хоча дуже любив їх з маком та горіхами Зібрав найнеобхідніші речі та пішов до жінки, яка була зовсім не схожа на Оксану. Вона ніколи не носила, як Оксана, джинсів лише короткі спідниці та сукні. Ніколи не вдягала кросівки, тільки підбори. Могла сказати, що йде до салону краси таким тоном, ніби йде на важливу ділову зустріч. І весь світ мав почекати.
А Оксана ніколи не ходила до салонів. Не любила блукати магазинами чи ринками. Якщо треба було щось купити, складала список, йшла і невдовзі поверталася з пакетами. Вона не читала блискучих жіночих журналів, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася спортом. Але завжди була гарною, охайною, стрункою. У вузьких джинсах і коротких блузках, з косою «косичкою», виглядала як школярка.
Ярослав хотів бачити поряд із собою справжню жінку. І знайшов собі Маріанну. Тепер сам прасує сорочки, варить їжу, миє посуд. А вночі йому сняться Оксанині пампушки та пироги. Сни пахнуть ваніллю, і в них лунає Оксанин сміх
Навівши порядок у кухні, Ярослав пішов до кімнати. На дивані лежала Маріанна, елегантно спершися на лікті. Перед нею лежав журнал, а на столику поруч стояли ще три чашки з-під кави.
Який же ти молодець, мій зайчик. Що б я без тебе робила? пропищала дружина, простягаючи руки до чоловіка.
Я тільки з манікюру. Так втомилася! Подивись: чудові нігті, правда? Свої, чи не так? Іди сюди, мій коханий, обійму
Ярослава почало нудити. «Мабуть, від голоду», подумав він і пішов до кухні чистити картоплю.
