Чотири роки у шлюбі — і весь цей час мій чоловік був ідеальним партнером. Навіть серйозних сварень не пригадую.
Останнім часом почали думати про дитину: пробуємо, плануємо, але поки безрезультатно. Через мої проблеми з гормональним фоном, але навіть через це жодного докору від чоловіка не чула. Вирішили — якщо своя дитина не вийде, візьмемо з притулку.
Здавалося, у нас майже ідеальна родина, хіба що пристрасті не вистачає, тому й ідеалу не виходить.
Є в мене й близька подруга, Мар’яна. Вона ще не у шлюбі, тому часу разом проводимо багато — частенько вибираємося по магазинах. Мар’яна гарна, доглядає за собою, ходить у спортзал, ще й заробляє добре. З моїм чоловіком, Тарасом, вона теж знайома — тренується в тому ж залі, але час у них різний.
Я не ревнива, завжди йому вірила… доки не побачила те, що перевернуло все.
Тарас мав ось-ось повернутися з тренування, а я вийшла в крамницю, купити хліба. Між полиць мене чекав жахливий вид: мій чоловік не просто фліртував із Мар’яною, а ще й тримав її за талію. Коли я з’явилася, вони миттєво розлетілися, але побаченого вистачило. Я розридалася й вибігла з магазину, а Тарас помчав слідом.
На вулиці він запевняв, що ніяких обіймів не було — просто стояли близько, це мені померещилось. Говорив так переконливо, що навіть захотілося повірити… Та не вийшло.
Повернувшись додому, зібрала речі й поїхала до батьків. Мамі з татом нічого не розповіла — у нас у сім’ї гарячі голови, тато точно б пішов «розбиратися». Тепер живу в них і намагаюся зрозуміти, що робити далі. З одного боку — немає вагомих причин для розлучення, а з іншого — впевнено сказати, що люблю Тараса, теж не виходить.
Мар’яна дзвонить, але спілкуватися з нею не хочеться. Хто знає, що вона там розповідає? Якщо почне запевняти, що мені все привиділося, побоююся, стане тільки гірше. Більше не вірю їй. Може, просто себе виправдовує…
