Чотири роки як я заміжня, і весь цей час мій чоловік був ідеальним партнером — навіть серйозних сварок не пригадую.
Останнім часом почали мріяти про дитину, пробували, планували, але поки без результатів. Через мій гормональний дисбаланс, але чоловік ніколи не докоряв. Домовились: якщо не вийде своя дитина — візьмемо з притулку.
Здавалося, у нас майже ідеальна сім’я — хіба що бракує полум’я в стосунках, тому й ідеал не виходить.
Була в мене і гарна подруга — Марія, вона ще не одружена, тому проводили ми разом чимало часу, часто ходили по магазинах. Марія — красуня, доглядає за собою, ходить у спортзал, заробляє добре. З моїм чоловіком, Олегом, вона теж знайома — вони тренувались в одному залі, але в різний час.
Я не заздрісна і довіряла чоловікові, поки не сталася одна історія. Якраз коли Олег мав повертатись з тренування, я вийшла до крамниці купити хліба. Між поличок мене чекав неприємний сюрприз: мій чоловік не просто фліртував з Марією, а й обіймав її. Вони швидко відскочили один від одного, коли мене побачили, але вже пізно — я все розуміла. Розплакалась і вибігла на вулицю, а Олег — за мною.
Він запевняв, що ніяких обіймів не було, просто стояли близько — і мені здалося, так переконливо розповідав, що аж віриться захотілося. Та не вийшло.
Повернувшись додому, я зібрала речі й поїхала до батьків. Мамі й татові нічого не пояснила — вони люди гарячі, тато б точно почав чіплятись до Олега. Живу в батьків і роздумую, що робити далі. З одного боку, явної причини для розлучення нема, але й сказати, що все ще люблю чоловіка, теж не виходить.
Марія дзвонить, але спілкуватись з нею не хочеться — хто знає, що вона розкаже? Якщо почне запевняти, що мені уявилося, боюсь, стане ще гірше. Тепер я їй не вірю — може, просто себе виправдовує…
