**Несподівано заручена**
Олена бігла торговим центром із купою пакетів, обганяла людей на ескалаторі, спішила і лаяла про себе свого невдаху хлопця Тараса, у якого не було машини, щоб зустріти її та довезти з усім добром додому. Довелося викликати таксі через додаток. І як на зло, авто призначили надто швидко. Під каблуками довелося мчати через увесь центр до парковки.
Олена злилася. Мало того, що її ніхто не зустрічає, так ще й дорогі шкіряні туфлі похапку натерли ногу.
— Дівчино, обережніше! — обурилася жінка на ескалаторі, яку Олена випадково зачепила пакетом по голові.
— Дивитися треба під ноги, а не в небі рахувати! — відіркнулася покупниця, навіть не обернувшись.
— Хамка! — випалила ображена, але Олені було байдуже.
Дівчина спішила на парковку. Лише вибігши з дверей, вона згадала перевірити номер авто. Але дивитися було вже ні на що — водій скасував замовлення, а ціна підскочила майже вдвічі. Олена з лютью вимкнула пошук, сховала телефон у кишеню. Озирнулася. Поряд знайшлася лавка. Вона роздратовано скинула на неї пакети й плюхнулася сама, знімаючи незручний туфель.
— Боже! Усе сьогодні проти мене! — вигукнула вона, штовхнувши пакет. Той сумно впав, втративши чек.
Олена відкинулася на спинку й заплющила очі. Останнім часом життя, здавалося, спеціально їй усе псувало…
***
Олена завОлена схопила телефон і набрала Тараса, але, почувши його голос, не знала, що сказати, і просто тихо поклала трубку, розуміючи, що сама зруйнувала щось справді хороше.
