Бабуся послухала тітку й вигнала нас із чоловіком з квартири. Першу ніч ми мусили ночувати на вулиці.
Моя бабуся живе разом із моєю тіткою у трикімнатній хрущовці в Києві. Молодша дочка, сестра мами, — їй вже сорок років, але вона ніколи не жила окремо. Ніякої родини, ніяких друзів, ніякої роботи — усе тримається на бабусі. А всі рахунки сплачує моя мати, бо бабусиної пенсії не вистачає.
Ніколи нічого не просила в родичів, але настав важкий час, і я зважилася.
—————
Після весілля ми з чоловіком жили в комунальній квартирі у Львові. Збирали на іпотеку, мріяли хоча б про одну кімнату. Довго шукали варіанти й зупинилися на незавершеній новобудові. Але де жити півроку?
Орендувати було надто дорого, треба було зберігати гроші, а не витрачати. Я вирішила попросити бабусю дозволити нам пожити у неї. Одна кімната стояла порожньою, тим більше що частина квартири належала моїй матері. Бабуся з радістю погодилась, і ми почали збирати речі.
Продали нашу комуналку, вклали гроші в нове житло й переїхали до бабусі. Купували продукти й миючі засоби, але поводилися, немов у нас там лише гостювали. Тітка брала наше їжу, але жодного «дякую» ми не почули. Вона ігнорувала нас від самого початку. Коли ми поверталися додому, вона швидко ховалася у своїй кімнаті.
Жили ми там недовго. Через місяць мені подзвонила мати, схвильована, і попросила нас виїхати.
—————
Тітка влаштувала бабусі скандал. Казала, що ми їй заважаємо, порушуємо її спокій, і через нас вона свариться з матір’ю.
Ми зібрали речі, взяли кота Барсіка й почали шукати житло. Першу ніч провели на вулиці. Наступного дня нам пощастило знайти оренду. Дякувати Богу, мама допомогла нам грішми.
Бабуся робила все, що їй наказувала її нахабна дочка. Їй було байдуже, як ми там, чи все гаразд.
Відтоді я не спілкуюсь із родичами. Мати просить мене не ображатися на бабусю, каже, що та під впливом дочки, але мені все одно. Не хочу мати справу із зрадниками.
