«Не така вже вона й матір»: Світлана Миколаївна про життя колишньої невістки після розлучення
Світлана Миколаївна з Чернігова не може змиритися з тим, як склалося життя її сина та його колишньої дружини. Те, якою стала Оксана після розлучення, свекруха називає не інакше як «безвідповідальною легковажністю».
— Син кинув Оксану з дитиною, так, я його не виправдовую. Хоча материнське серце, хочеш не хочеш, все одно болить за нього. Одружився швидко, на своїй першій любові — на Марійці, з якою ще в університеті зустрічався. Тоді, поки він у армії служив, вона за його друга вийшла заміж. А тепер розлучилася, син з нею перетнувся десь у супермаркеті — і все, завертілося знову. У них вже й спільний син народився. Усе, начебто, добре в нього.
Оксану він зустрів після армії. Працювали разом. Швидко одружилися, народилася Софійка. Спочатку здавалося — сім’я міцна. Але потім, як видно, стара любов взяла гору.
Розлучення пройшло спокійно, без скандалів. Син пішов, залишивши колишній дружині квартиру, меблі, все. Забрав лише свої речі. Оксана поводилася гідно, не заважала ні батькові, ні бабусі спілкуватися з Сонею.
— Але ось те, що вона витворяє після розлучення — це розуму не підлягає, — хитає головою Світлана Миколаївна.
Сусідки, звісно, одразу занепокоїлися:
— Що, п’є? Гуляє? Чоловіків приводить?
— Ні, — кривиться Світлана Миколаївна. — Вона не п’є, та й не з тих, щоб за чоловіками бігати. Але поводиться так, ніби в неї все в житті чудово. Завжди весела, весь час з кимось зустрічається, то на дачу, то на природу, то в похід, то в неї гості. Ніби не вона після розлучення залишилася з дитиною, а він!
Оксана бере Соню з собою всюди. Каже, що свіже повітря корисне, що дівчинці потрібне спілкування, що подруги теж з дітьми. А Світлані Миколаївні це не до вподоби:
— Хто знає, хто ще на цих пікніках буває? Чоловіки? Розведенки? Горілка? Цигарки? Дитина все це бачить, чує. Що це за виховання?
Жінка впевнена — з онукою їй було б краще:
— У мене вона б і домашню юшку їла, і до театру ходила. А не по подругах швендяла.
Світлана Миколаївна намагалася вплинути на сина, щоб він поговорив із колишньою дружиною:
— Скажи їй, мовляв, порядок нехай у вихованні буде. Соня — і твоя дочка теж. У тебе нова сім’я — добре. Але донька не повинна розростатися в цьому балагані.
Син лише здвигав плечима:
— Мамо, я не маю права втручатися. Це я сім’ю зруйнував. Вона сама знає, як жити.
Він платить аліменти, спілкується з дочкою, коли Оксана сама привозить її до бабусі. До її дому колишня невістка Світлану Миколаївну вже давно не пускає:
— Усе якісь справи, усе невчасно. Я, каже, зайнята. А сама, я впевнена, просто боїться, що я їй у вічі правду скажу. Може, вже нового чоловіка знайшла. А раптом він Соню ображає?
Недавно Оксана прямо сказала по телефону:
— Якщо ви й далі лізтимете в моє особисте життя, то Соню до вас водити не буду. Будете бачитися раз на місяць у парку. І взагалі, будьте вдячні, що я не заважаю спілкуванню. Інша б на моєму місці давно всіх відправила куди подалі, після того як ваш син мені зраджував і пішов до іншої. А я заради доньки стримуюся.
Світлана Миколаївна обурена:
— Уявіть, ще й на мене ображається. Я, значить, для онуки душу рву, а вона мене виставляє винною!
— Що ж мені тепер робити? — скаржиться жінка подругам. — Невже не можна хоч слово сказати, якщо щось не подобається? Чи я вже ніхто? Може, мені з її матір’ю поговорити? Колишньою свахою? Нехай втішить свою доньку. Не для того я сина вирощувала, щоб потім дивитися, як моя онука росте в оцій легковажності.
Що скажете, дівчата? Я права, що переживаю? Чи справді варто відійти вбік і не втручатися? Та як спокійно дивитися, коли мою онуку виховує от така вітрогонка?
