Ранковий сюрприз: знахідка у смітнику
Несподіваний ранок
Я, нехай буду Олеся, прокинулась о сьомій, як завжди, з думками про новий день. За вікном було тихо, і я вирішила розпочати ранок з кави. Проходячи повз смітник у під’їзді, помітила щось дивне. Серед відходів лежала порожня коробка від цукерок «Королівський ланцюжок» — моїх улюблених! Поряд валялася порожня пляшка від якогось напою, судячи з етикетки — неабиякого, та обгортка від вишуканого сиру. Я зупинилася, і щось всередині похололо. Це був не просто сміття — це сліди чиєїсь бенкету, що відбувся без мене.
Я живу сама, але у нас у будинку завжди гарна атмосфера, особливо з сусідами — скажімо, Тарасом і Софією зверху. Вони часто запрошують мене на чай або частувати чимось смачненьким. Але цього разу ніхто не згадував про жодні посиденьки. І мені раптом стало так прикро, що я навіть спочатку не зрозуміла чому.
Дрібка образи
Повернувшись додому, я почала думати, чому ця знахідка так мене зачепила. Адже це ж лише сміття, так? Але коробка від «Королівського ланцюжка», пляшка та обгортка ніби кричали: «Тебе не запросили!» Я уявила, як Тарас і Софія влаштували затишний вечір, частувалися смаколиками, сміялися, а я навіть не підозрювала. Може, вони не хотіли мене кликати? Чи просто забули? Ці думки крутилися в голові, і настрій стрімко погіршувався.
Я завжди старалася бути доброю сусідкою: приносила домашнє печиво, ділилася рецептами, допомагала з дрібницями. А тут — таке. Я не з тих, хто влаштовує сцени, але в ту мить мені кортіло підійти до них і запитати: «Що, навіть подумати не могли запросити?» Звісно, я цього не зробила, але образа рости, як на дріжджах.
Розмова з подругою
Щоб розібратися в почуттях, я подзвонила подрузі, скажімо, Наталці. Вона завжди вміла вислухати і дати розумну пораду. Я розповіла їй про сміття, про цукерки та сир, про те, як мені було неприємно. Наталка спочатку засміялася: «Олесю, ти через сміття засмутилася?» Але потім додала, що, можливо, я просто почуваюся виключеною. «Може, це був не бенкет, а просто їхній сімейний вечір?» — припустила вона.
Її слова змусили мене задуматися. Може, я справді накрутила себе? Але все одно було прикро. Наталка запропонувала поговорити з Софією відверто, щоб не мучитися здогадками. «Просто спитай, що це було за частування, і все з’ясується», — сказала вона. Я не була впевнена, чи хочу піднімати цю тему, але вирішила подумати.
Несподіване пояснення
Наступного дня я випадково зустріла Софію в під’їзді. Вона, як завжди, посміхнулася і запитала, як справи. Я не втрималася і, намагаючись говорити байдуже, згадала про коробку від «Королівського ланцюжка» у смітнику. «Ви, мабуть, учора щось святкували?» — спитала я, сподіваючись на пояснення.
Софія здивувалася, а потім розсміялася. Виявилося, жодного бенкету не було! До них приїхала сестра і привезла частування: цукерки, сир і пляшку вина. Вони просто повечеряли втрьох, а сміття винесли вранці. «Олесю, якби ми влаштовували щось грандіозне, ми б тебе точно покликали!» — сказала вона. Я відчула полегшення, але і легкий сором за свої припущення. Софія навіть запропонувала зайти до них увечері на чай, щоб спробувати новий десерт, якийСофія додала з веселою усмішкою: «Тільки обіцяй не розглядати наш смітник перед візитом».
