Олюта, ми вже їсти хочемо! Досить вже лежати! різко пролунав над вухом роздратований голос чоловіка.
Голова розбивалась, горло колотилось, ніс забитий! Спробувала піднятись тіло ніби з вати. Не дивно, що вона захворіла.
Усю тиждень палала спека, а ввчора ввечері піщав дощ зі снігом. Весна Таксі не зловити в таку погоду нічого дивного. Додому довелося їхати на маршрутці. Тридцять хвилин чекала автобуса, а той виявився переповненим. Ледь втиснулася у салон справжнє диво. Після зупинки ще й пішки довго йти довелося.
Вона просила чоловіка підвізти її по дорозі.
Олю, ми з Артемком заїхали до мами. Поздно будемо, сказав Віктор.
Як завжди
Олюта повернулася додому останньої ночі, промокла та замерзла. Поглянула на годинник 8 ранку. Субота.
Віте, принеси термометр, будь ласка! попросила вона.
Ти що? Хворієш? здивувався Віктор. А сніданок?
Давай самі? запитала жінка.
Як «сама»? не зрозумів чоловік. А Артем?
Хлопцю вже десять! Ти ж великий чоловік, приготуйте яєчню, нехай син допоможе. Я ж його навчила готувати, він вже повнолітній.
Ти навчала хлопця готувати? вигукнув Віктор.
Так. І що? Він цілий день у телефоні, нічого не робить, пожала плечима Олюта.
Ти зовсім божевільна? Хлопець це чоловік! Чоловік не зобовязаний куховарити, це ж жіноче діло! розлютився Віктор. Добре, ми до батьків їхатимемо, бо тебе до нас немає. Завтра ввечері приїдемо.
І, швидко зібравшись, вони вирушили до батьків Віктора.
Олюта важко піднялась, знайшла термометр, включила чайник і задумалась
«Чому так сталося? Коли вона пропустила той момент, коли чоловік міг спокійно приготувати їй не лише собі, а й їй? Коли під час хвороби вони піклувалися один про одного? Коли все змінилось? Чому раптом усі домашні обовязки стали лише її?»
Термометр показав 39,2°C.
Молода жінка випила ліки і лягла спати.
Через кілька хвилин її розбудив телефон. Дзвонила мама:
Олюто, а чому ти не відповідаєш? Я звикла, що ти вранці телефонуєш я дуже переживала, промовила Вікторія Олексіївна.
Мам, трохи захворіла. Прийняла ліки і знову заснула, охрипла Олюта.
Ага, трохи! А де Вітя? Знову з Артемком у маминої? воркала мати.
Від’їхали з Артемком, щоб не заразитися, відповіла в’януча донька.
Ти в це віриш? Щоб не заразитися Скажи вже, щоб не переутомитися, а то посуд доведеться мити самому! лаялася жінка.
Мам! хотіла заперечити Олюта, проте її не дали. Вона сама знала, що робить.
Не клич мене! Я маю право бути злюсь. Я тебе в шлюб віддала, а не в рабство! Температуру виміряла?
Так, вранці була висока. Тепер полегшало, але сил нема, скаржила донька.
Лягай! Тепер тато тебе забере. Підніму на ноги! Не треба однієї хворіти. Чекай, і Вікторія Олексіївна завершила виклик.
Олюта тихенько піднялась, вимилася, зібрала необхідне, ноутбук, і вже готова чекати батька.
Ой! схопив батько за серце, коли побачив доньку.
Що, тату? Що з тобою? перелякалась молода жінка.
А! Це ти! спокійно відняв у доні сумку. Я вже думав, що знайшов свою смерть! Блідий, блідий!
Тату! Навіщо так лякати? усміхнулася Олюта. Поїдемо?
Поїдемо. Тримайся за мене, бо вітер підхопить, і знайдешся потім! чоловік обережно допоміг доні сісти в машину. Ти така худа, змучена Ні, донечко, мати права, ніби в рабство тебе віддали. Пробач, звісно, але виглядаєш не дуже.
Жінка не сперечалась втома перемогла.
У батьків було тепло, смачно і щасливо. Вікторія Олексіївна взяла доньку під опіку, і вже ввечері Олюті стало трохи краще.
Вона знову подзвонила Віктору, щоб сказати, що не вдома, а почула ледачий голос:
Що ти хочеш сказати? Ліки принести не можу. Випив трохи пива з татом. А що? Субота! Дивимо футбол. Ой, мама хоче з тобою поговорити, і Віктор передав трубку мамі.
Олюто! Ти ж жінка! Не можна розслаблятись і залишати чоловіків голодними! Що важливо в сім’ї? Щоб чоловіки були ситі, у теплі і не заважали! А ти? Хворієш, випила таблетку і все! колкала її Ксенія Анатоліївна.
Проходячи повз, мати почула ці слова і вирвула телефон у доні:
Дорога моя сватко! Чоловік що? Ненадійний? Хворий? Який він має бути, щоб був у теплі, ситий і не турбував? обурилася Вікторія Олексіївна.
Чому ненадійний? Сімейний! Усі чоловіки такі, сказала свекруха, не очікувавши такої відповіді. Віте, як ти там?
Як? Ой, косяк! Дочірку піднімаю. Справжній чоловік не в змозі подбати про жінку! Навіть ліки не купить пивка випив Теж мені! Жінка хвора, а він радіє. сватки не любили один одного, проте свекруха все ж боялася Вікторії Олексіївни.
Які дурниці. Хлопці поїхали, щоб Олюта не турбувала їх. фыркнула Ксенія Анатоліївна. Знайшлася Цаца! Ліки, турбота! Здорова дівчина, просто лінива. Забула про своїх чоловіків! А вони сім’я! Нічого! Я подбаю про своїх хлопців! А ваша донька кукушка!
Вікторія Олексіївна мовчки дивилась на телефон, що замовк.
Доню, а це тобі треба? Ти ще молода! Це вже перебір, мати була розлючена до глибини душі.
Тоді прийшло повідомлення від Віктора:
«Олю, переказати гроші? Не вистачає до зарплати. Я витратив на Артемка. До речі, сам оплатив усі кружки і купив йому речі!»
«А я всю оплату за квартиру і продукти за місяць робила. Нормально?», здивувалась Олюта від такої наглості.
«Все правильно. Квартира ж твоя! Переказуй вже, іди в магазин!» настало нетерпляче повідомлення.
«Грошей немає. Витратила на ліки», соврала.
«Що значить «немає»? Твоя хвороба нам дорого обходиться! Попроси у батьків», прозвучала несподівана пропозиція.
«Попроси у своєї мами», здивувалась Олюта.
«Ага! Вона не зрозуміє, куди я зарплату витратив», відповів Віктор.
«Я теж не розумію», у відповідь.
«Я ж дорослий чоловік. У мене є свої потреби і витрати. Я не зобовязаний перед тобою чи перед мамою передавати рахунок! Я в магазині. Надсилай!», лихо.
«Не надішлю!», коротко.
Прочитавши, що вона «жадна, неблагодарна, погана мати і дружина» і ще безліч образ, Олюта нарешті відповіла мамі:
Не треба, мамо! Мені вже не треба.
Весь вечір і ніч чоловік і свекруха писали їй гнівні повідомлення по черзі. Чоловік злючився, свекруха «виховувала». Жінка просто вимкнула звук.
У неділю вранці, коли сімя сіла за сніданок, Віктор подзвонив:
Олю, ми з Артемком залишимося у мами. Вона нас, на відміну від тебе, любить і піклується! Вона була права, коли просила не поспішати з весіллям. Ось її слова: «не знаю ще, якою будеш мамою», я це проігнорував. Ти ніщо! Кукушка! і Віктор завершив дзвінок.
Оце і чудово! сказав Ігор Середович, вдивляючись у доньку. Що скажеш?
Я бачу лише розлучення! Не хочу, сумно глянула Олюта на розпливчастий омлет з зеленню. Вона вже все вирішила.
Чудово! Мамо, я уїхав. Буду пізніше. До обіду, можу не встигнути, крикнув батько, виходячи з квартири.
Олючко, випий ліки, вимкни звук і йди спати. Потрібно поправлятись, лагідно сказала мати.
І Олюта так і зробила. Сьогодні неділя. Завтра на роботу. Можна і поспати.
Вранці до обіду вона прокинулась, і вже батько повернувся.
Ось. Це твої речі. Те можеш викинути! простягнув він нову звязку ключів.
Що? Олюта не могла зрозуміти.
Замки в твоїй квартирі я поміняв, віз речі Віталія й Артемка, увіз до сватки, що переглянув, потім їм віддамо, розповідав батько. Ти у нас поки живи. Добре? І не підходь до телефону. Безпечніше.
На кухні задоволена мати штовхала справи. Давно вони з батьком про це мріяли, але не втручалися донька мала сама прийти до цього.
Олюта подала на розлучення.
Скільки критики вона чула на свою адресу: «дурна, сімя зруйнувала», «кукушка», «мати, ні то ні це», «неблагородна» і це лише наймякіші образи.
Незважаючи на це, молодка була вперше в довгий час щаслива!
Розлучення пройшло швидко. Не було спільних дітей і майна.
Через рік після весілля Віктор вирішив, що дешевше забрати сина до себе, ніж платити аліменти. Його колишня дружина не заперечила.
Тільки він забув спитати Олюту про пораду. І не попередив її. Йому не важливо, що Олюта з Артемком не змогли знайти спільної мови, а хлопець навмисно ускладнював життя молодій жінці. Вітя забув, що дитині треба багато чого купувати і одягати, забув, що квартира, куди він привів сина, це була квартира Олюти. Усе забув. Навіть про дружину. Чому? Бо так зручніше Він ж чоловік! Батько!
А Олюта А що вона? Неблагородна! Ось і все!
А суд розставив усе по своїх місцях! Суд, який організував Віктор, забувши про все!
Віктор живе з сином у матері, яка контролює їхні витрати і навчає домашньому господарству. Три чоловіки це не один! Важко.
А Олюта щаслива!
Купила собі автомобіль, щоб не хворіти в погану погоду.
А що робити їй у свої 27? Після важкого розлучення?
Правильно любити себе!
Автор Галина Сергіївна.
