Невірливі тарілки: три дні випробувань терпіння.
Іван мив посуд. Три дні страждав, але жодна тарілка чи чашка так і не засяяла чистотою. Тож, повернувшись з роботи, навіть не переодягнувся. Натягнув фартух і взявся за справу. Ще хотів зварити юшку, бо вже забув, який у неї справжній смак
Залишки їжі так присохли до тарілок, що довелося їх замочувати. Кавових чашок з десяток. Невже ж не можна було хоча б одну вимити за себе? Гірко стало в горлі. Хотілося їсти, а в холодильнику лише парочка огірків і порожня полиця. І раптом Іван відчув запах пирога Оксани. У їхньому домі завжди пахло випічкою, бо дружина дуже любила готувати. Тільки повернеться з роботи а в кухні вже розливається аромат кориці. Або ванілі. Вже бурмотить міксер, гріється духовка
Але зараз Іван так тепло згадує дружину. Тоді ж здавалося, що вона, окрім кухні та дітей (робота не рахувалася), нічого більше не бачить. Завжди вона або прала, або мила вікна, або прибирала килими. А влітку кухня і зовсі перетворювалася на консервний завод. Іван не встигав відносити банки до підвалу.
Одного вечора він повернувся з роботи, Оксана, як завжди, щось варила-парила на кухонному порозі, а сама, сидячи на краю столу мала таку погану звичку, чистила яблука й дивилася по телевізору якийсь концерт.
Розлучаюся з тобою, сказав Іван неймовірно спокійно, навіть не привітавшись.
Дружина здригнулася, але не повернула голови.
У мене інша жінка, пояснив він. Люблю її і більше не можу тебе обманювати.
Оксана поклала ніж, повільно обернулася до чоловіка своїм розпареним від пари й отриманих новин обличчям і покірно, тихо промовила:
Візьми один рулет, бо стільки не зїмо.
Іван, звісно, того рулета не взяв, хоча дуже любив з маком та горіхами Зібрав найнеобхідніші речі та пішов до жінки, яка була зовсім не схожа на Оксану. Вона ніколи не носила, як Оксана, джинсів лише короткі спідниці та сукні. Ніколи не надягала кросівки, лише підбори. Могла сказати, що йде до салону краси таким тоном, ніби йде на важливу ділову зустріч. І весь світ мав почекати.
А Оксана ніколи не ходила до салонів. Не любила блукати магазинами чи ринками. Якщо треба було щось купити складала список, йшла й незабаром поверталася з пакетами. Вона не читала блискучих жіночих журналів, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася спортом. Але завжди була гарною, охайною, стрункою. У вузьких джинсах і коротких блузах, з косою-«плетеничкою», виглядала як школярка.
Іван хотів бачити поряд із собою справжню жінку. І знайшов собі Альону. Тепер сам прасує сорочки, варить їсти, миє посуд. А вночі сниться йому Оксанині рулети та пиріжки. Сни пахнуть ваніллю, і в них лунає Оксанин сміх
Навівши порядок у кухні, Іван пішов у кімнату. На дивані лежала Альона, елегантно спершись на лікті. Перед нею лежав журнал, а на столику поруч стояли ще три чашки з-під кави.
Який же ти молодець, мій зайченятко. Що б я без тебе робила? защебетала дружина, простягаючи руки до чоловіка.
Я тільки з манікюру. Так втомилась! Подивись: чудові нігті, правда? Свої, чи не так? Іди сюди, мій коханий, обійму
Івана почало нудити. «Мабуть, від голоду», подумав він і пішов у кухню чистити картоплю.
