Одного ранку я вийшов у двір і помітив у сусідки літню жінку. Вона сиділа, сутулячись, під навісом на лавочці, ніби дрімала на свіжому повітрі.
Мені це здалося дивним, адже сусідка не мала родичів. Вона й її чоловік не мали дітей, а він помер рік тому після довгої хвороби. Так, вона сумувала, але ще не була настільки старою, щоби впадати у відчай. Просто тепер їй довелося змиритися.
Я зайшов до сусідки, щоб дізнатися про ту жінку. Літня пані виглядала ввічливою, але говорила мало. Сусідка пошепки розповіла, що та дуже страждає — син зрікся пані Олені, тому її краще не турбувати.
Все життя вона працювала у філармонії. Чоловік — професор, викладач. Вона знала про його зв’язки зі студентками, але не хотіла руйнувати родину. Тому мовчала, уникала скандалів.
Її єдиний син і робота займали весь час. Ще вона давала уроки музики вдома.
Син виріс, закінчив навчання й одружився. Народилася онука, яку вона дуже любила. А потім чоловік кинув її заради молодшої, але не захотів розлучатися.
––––––––––
Син із дружиною працювали, розвивали бізнес, тому рідко її відвідували. Але залишали онуку. Старість прийшла раптом. Настав час, коли чоловіка вигнала коханка, і він повернувся додому. Але після молодої жінки дружина здалася йому старою, й це його дратувало. Він не міг виносити її поряд. Все сподівався знайти когось молодшого.
Тим часом син мав уже власний будинок — великий, просторий. Батько почав просити його взяти матір до себе. Син не заперечував. Його донька теж дуже любила бабусю. Але дружина…
Вона не хотіла, щоб якась стара жінка жила в їхньому домі. Син спершу накричав на неї — адже йшлося про його матір. Тому він вирішив, що бабуся буде з ними.
Добре. Але нехай батько перепише квартиру на онуку. Адже він може знову зв’язатися з кимось, і тоді ми нічого не отримаємо.
Щоб заспокоїти дружину, син поговорив з батьком, і той пообіцяв переписати житло на доньку.
Пані Олені довелося переїхати до сина. У принципі, непогано — свіже повітря, природа, родина. Її чоловік сумував недовго — незабаром знайшов собі нову коханку. Але з розлученням не поспішав.
Дружина сина все одно нарікала й жахливо поводилася зі свекрухою. Постійно намагалася її принизити, кричала, іноді й ударила. Мати нічого не казала синові. А онука почала робити те саме, що й її мати. Після такого ставлення пані Олена впала у відчай і вимагала, щоб син відвіз її додому.
Син подзвонив батькові, але той рішуче відмовився брати матір назад — він уже жив із іншою. Дружина й донька наполягали, щоб бабуся жила деінде. Тоді він вирішив відвезти її до будинку для літніх.
Моя сусідка дізналася про це. Як виявилося, вона давно знала пані Олену. Їй стало шкода стару, тому вона домовилася, щоб син привіз матір до неї. Він пообіцяв регулярно давати гроші на утримання. Ще попросив, щоб вона час від часу дзвонила.
––––––––––
Він привіз матір. Умови йому сподобалися. Пообіцяв навідуватися. Що ж, побачимо.
Так буває, коли хтось змушений опікуватися рідною людиною, яка вже нікому не потрібна. Куди тепер йти старій жінці? Життя — як бумеранг: що віддаси, те й отримаєш. Батьків треба поважати.
Будьте добрішими, людянішими. Родина — це святе.
