Марія та її чоловік Тарас тимчасово мешкають у батьків на околиці Чернігова. Це вимушений крок: вони взяли іпотеку на нову квартиру і вже три роки сумлінно платять. Але щасливе життя затьмарює свекруха, яка кожен день перетворює на справжнє чистилище.
Від самого початку Марія не хотіла жити під одним дахом із матір’ю Тараса, Людмилою Петрівною. Їхні характери — як день і ніч. «Вона з тих, хто завжди незадоволений,— скаржиться Марія подрузі.— Здається, їй бісить навіть те, як сонце світить. З такими людьми неможливо. Я мовчу, не сперечаюся, але терпець ось-ось урветься. Вона критикує кожну мою дію, і я вже задихаюся від її нападок».
На весілля батьки Марії подарували мільйон гривень — на перший внесок по іпотеці. Батько Тараса залишив йому маленьку кімнатку в старій комуналці, а Людмила Петрівна докинула 50 тисяч. Цього вистачило на квартиру у новобудові. Вони дочекали, коли забудовник закінчить ремонт, і ось-ось переїдуть, тим більше що Марія чекає дитину. «Скоро буде наша родина, наш дім,— мріє вона.— Підемо геть від батьків, і все налагодиться». Але ремонт виявився неідеальним. «Комунікації в порядку, але шпалери місцями відходять, ламінат скрипить. Дрібниці, але на них потрібен час і гроші»,— зітхає Марія.
Людмила Петрівна, лише переступивши поріг нової квартири, обрушила на них хвилю осуду. «Це не ремонт, а сором! За такі гроші можна було палац звести! І вид з вікна — жах!» — заявила вона. Марія лише знизала плечима. Вид на парк, подвір’я та дитячий майданчик здавався їй чудовим. «Ну не на смітник же дивимося! Що їй не подобається?» — дивується вона. Свекруха завжди була такою: на весіллі їй не сподобалася сукня Марії, перед весіллям — обручки, тепер оце житло. «Тепер я розумію, чому її перший чоловік втік. З таким характером ніхто не витримає. Вона й власним життям не задоволена — усе не так»,— гірко зауважує Марія.
Але справжній пекло почалося, коли свекруха дізналася, що вони хочуть переробити ремонт. Кожного ранку вона телефонує з язливими питаннями: «Ну що, переїхали? О, та ж ви ж мільйонери, ремонт затеяли! Як же ви раніше без палаців жили?» Марія одного разу не витримала і різко відповіла: «Ми робимо ремонт на свої гроші, ваші 50 тисяч давно витрачені. Годі нам дзвонити!» Людмила Петрівна перейшла в наступ, нагадавши про гроші та кімнату від батька Тараса, до якої вона не має жодного стосунку. «Якщо вам так шкода, ми все повернемо!» — кинула Марія. Свекруха розридалася, заявивши, що якщо Тарас так вчинить, вона викреслить його зі свого життя.
Подруга, вислухавши Марію, запитала: «А як Тарас на це реагує?» Марія зітхнула: «Він каже, що знає, який у матері важкий характер, але вона ж мати, треба терпіти. Він просто махає рукою, а я більше не можу». Мати Марії спробувала поговорити з Людмилою Петрівною, але та стояла на своєму: «Мій Тарас буде горбатитися на іпотеку та ремонт, поки невістка у декреті! Як дитина підросте — тоді й займайтеся. Нащо його у борги заганяти?»
Подруга запропонувала несподівану думку: «Доки ви у своїх батьків, вона не може часто приходити. А як переїдете — почне контролювати».
Марія розуміє: якщо свекруха почне щодня перевіряти, чим вона годує Тараса, як прибирає в домі і чи правильно вони живуть. «Вона не за сина переживає, а за себе. Їй потрібен контроль»,— помічає подруга. Ця думка лякає Марію. Якщо Людмила Петрівна почне приходити щодня під виглядом «попіклуватися про онука» — життя перетвориться на кошмар.
Марія у розпачі. Вона не знає, як захистити свою родину від свекрухи, не посварившись із Тарасом. Терпіти її напаки безмежно неможливо, але відкритий конфлікт може зруйнувати їхній шлюб. Як знайти вихід? Чи стикалися ви з подібним?
