Сьогодні записую в щоденник про наш дивний «відпочинок» у тещі, який закінчився не так, як ми очікували. Теща, називаймо її Олена Михайлівна, влаштувала нам таку «відпустку», що я більше ноги до неї не ступлю! Серйозно, який у цьому сенс? Вона готувала усілякі селянські страви, а ми з дітьми харчувалися в дешевих кафе або купували вареники, щоб просто вижити. Цей візит став для мене справжнім уроком.
Запрошення на відпочинок: Очікування та реальність
Ми з чоловіком, скажімо, Дмитром, та нашими дітьми, назвемо їх Соломія та Олесь, вирішили провести тиждень у його мами в невеликому селі на Вінниччині. Олена Михайлівна давно запрошувала нас, обіцяючи справжній селянський відпочинок: свіже повітря, домашня їжа, спокій. Ми з Дмитром були раді — обидва втомилися від роботи, а дітям було б корисно побувати на природі. Я уявляла затишний будинок, смачні вечері, прогулянки лісом. Але реальність виявилася зовсім іншою.
Коли ми приїхали, Олена Михайлівна зустріла нас з посмішкою, але вже через годину я зрозуміла, що відпочинок буде не таким, як я мріяла. Будинок виявився старим, з потертими меблями та скрипучими підлогами. Ванна кімната була тільки з холодною водою, а туалет — у дворі. Я намагалася не скаржитися, але для дітей, звиклих до міського комфорту, це був шок.
Кулінарні сюрпризи: Селянські «делікатеси»
Олена Михайлівна пишалася своїми кулінарними талантами і відразу заявила, що годуватиме нас «справжньою селянською їжею». На першу вечерю вона подала суп з потрошками та дивний салат із квашеної капусти з невідомими травами. Запах був такий, що Соломія й Олесь відмовилися навіть спробувати. Я, щоб не образити тещу, з’їла пару ложок, але їжа була занадто жирною та незвичною. Дмитро прошепотів: «Мама так любить готувати, потерпи».
Наступного дня було ще гірше. Олена Михайлівна приготувала щось на кшталт тушкованих потрохів із картоплею. Олесь подивився на тарілку й запитав: «Мамо, це що, кишки?» Я ледве стримала сміх, але всередині була в жаху. Теща образилася: «Ви в місті своєю хімією харчуєтеся, а це натуральне!» Я мовчала, але зрозуміла, що треба рятувати дітей. Ми з Дмитром побігли до місцевого магазину та купили вареники. Увечері варили їх потай, поки теща не бачила.
Життя за її правилами: Напруга зростає
Олена Михайлівна встановила свої порядки. Вона будила нас о шостій ранку, заявляючи, що «в селі пізно не сплять». Дітям це не подобалось — вони звикли спати до дев’ятої. Потім вона змушувала всіх допомагати в городі: полоти грядки, збирати ягоди. Я не проти праці, але Соломія й Олесь швидко втомилися, а теща бурчала: «Міські, ліниві, ніякого здоров’я!»
Увечері вона включала старий телевізор на повну гучність, дивилася свої серіали й коментувала їх вголос. Коли я попросила зробити тихіше, щоб покласти дітей, вона сердито відповіла: «Це мій дім, як хочу, так і роблю!» Дмитро намагався згладити ситуацію, але я бачила, що йому теж незручно. Я відчувала себе гостМи зрозуміли, що сімейний відпочинок має бути спільним задоволенням, а не випробуванням.
