Дивись, он вона! Точно кажу! пошепки сказала поважна жінка трішки розгубленому чоловікові. Давай пару хвилин поспостерігаємо.
Маленька, рокiв пяти, дівчинка спокійно гралася у пісочниці, будуючи справжній замок для принцеси. Щоправда, поки що цей замок був схожий на добру таку купу піску, проте Соломія вперто відмовлялася від допомоги дорослих. Впораюсь сама! Треба ж ще викопати навколо рів для дракона, а в кутку зробити таємну печеру! Бо ж хтось має охороняти королівство!
Липневий полудень добряче припікав. Соломія гралась під тентом, тому їй було цілком комфортно, чого не скажеш про її батьків. Переживаючи за доньку і уникнувши сонячного удару, мама відійшла в затінок, делегувавши чоловіка по квасу і морозиво. Відволікшись на дзвінок, Оксана на мить втратила Соломію з поля зору. Для сторонніх спостерігачів це було ідеальною можливістю.
Привіт, мала, нахабно присіла біля дівчинки жінка, змусивши Соломію відсахнутися і впасти прямо на нещодавно побудований замок, зруйнувавши його майже вщент. На очах юної будівельниці мигцем зявилися сльози: все марно! Та не плач, це ж лише пісочок! Якщо хочеш, ми з тобою справжнє місто тут зведемо!
МАМО! на весь дитячий майданчик гримнуло від Соломії: про безпеку всі в садочку та вдома вже розповідали!
Стрімко підхопившись, дівчинка вибралася з пісочниці, дивом вислизнувши з несподіваних обіймів незнайомого чоловіка.
Оксана, почувши цей відчайдушний крик, побігла до доньки, впустивши телефон просто у пилюку. Ще трохи в слухавці лунав схвильований голос співрозмовника.
Рідненька моя, обійняла вона Соломію. Що сталося?
Там тітка дивна і дядько! Він хотів мене схопити! Мамо, мені страшно!
Тут і тато підбіг, пробігся поглядом по доньці руки-нiгi цілі, з очима все гаразд. Погляд ковзнув на пару, через яку вся ця катавасія.
Літня пані, приблизно під шістдесят, роздратовано скривила губи, дивлячись, як з немовляти, на сімейну сцену. Соломія ну точно її онука! Колір волосся, очі, підборіддя точна копія Петра в цьому віці (тільки о, жах! дівчинка).
Далеко ти забігла, зневажливо почала вона, розглядаючи колишню невістку. І як ти посміла забрати мою онуку мало не на кінець світу?
Марку, веди Соломію додому, я сама все владнаю, сказала Оксана, передаючи доньку чоловікові. І зателефонуй татові, хай пришле когось з наших хлопців.
Гей, не смій! Я маю право бачити онуку! обурилася літня дама, але переслідувати двометрового Марка і не подумала. Ай, рано не уточняли, чи Оксана вдруге заміжньою стала…
Тамара Петрівно, докірливо почала Оксана, з огидою дивлячись на знайому постать. Що ви вигадуєте? Яка онука? Чи у вас память підводить? Можу нагадати…
********************
Ну як там мій майбутній онучок? нетерпляче кинула жінка, щойно син із невісткою повернулися з лікарні.
У нас буде донька, я вже говорила, вимушено посміхнулась Оксана, мріючи, щоб царівна якомога скоріше покинула їхньої квартири. Останнім часом та лише ночувати вдома собі ходить! То доводиться ховатись у спальні, виправдовуючись поганим самопочуттям.
Лікар точно помилився, безапеляційно відрізала Тамара Петрівна. В роду Колісників народжуються тільки хлопці!
Саме тому ви відрізали старшого сина, бо в нього дівчинка зявилась? уїдливо змінила тему Оксана. Одне і те ж щодня.
То не його дитина! гнівно скрикнула Тамара Петрівна. Ота його, знаєш, Таня, вкрутила йому казна-що! Не хотів мене слухати! Ліз війною за якусь там… ледь не вирвалось щось гірше.
У Тані є результат ДНК, ви ж самі його перевіряли раз пять! А все не вірили, що не підробка.
А це і є підробка! Ти що, мені не віриш? майже прошипіла Тамара. Не треба зараз шуму, ще на фоні стресу щось у дитини станеться: а спадкоємець таки їм потрібен, як повітря. Уже й перед подругами соромно у всіх по внуку, а в неї…
Я піду полежу, якщо можна. Щось у мене паморочиться.
Оксана зачинила двері спальні. Останнім часом все частіше думала: чи не помилилася вона, коли виходила заміж за Петра? Любить, це так та як жити з отакою свекрухою? Мамина порада переїжджайте, дочко, якнайдалі від тої новоспеченої родини, виявилась пророчою.
Не раз піднімала розмову про переїзд. Петро вперто проти.
Як це можна? Маму залишити напризволяще? А тато? Той лише на дивані сидить з газетою. Брат? Ти ж знаєш, що він із мамою посварився не захотів слухати голос предків. Ну і що з того, що експертиза справжня, ніби цю папірець не підробиш…
Тоді Оксана попросила хоча б більше не контролювати їхнє життя.
Мама добра бажає! сердито буркнув Петро. Поради цінні дає, навіть по господарству допомагає. Подякуй!
Можна подумати, що я в спальні сиджу, бо люблю тишу! тут не витримала Оксана. А ще раз залізе в наш сімейний простір доньки не побачить! Я до батьків поїду! І мій тато полковник, якщо ти забув. Розберемося!
Після того випадку Тамара Петрівна трохи збавила оберти: часу вдома проводила менше, перестала чіплятися до кожної дрібниці, але Оксана розуміла це тимчасово.
А ще більше дратувало, що та грубо не хотіла навіть чути про внучку. Їй лише хлопці подавай! А історія зі старшим сином і його донькою класика Танині бабусині фобії.
І Петро туди ж: у нього ж може бути тільки син, інакше все пропало! А ультразвук зневажливо ігнорував.
Якщо дівчинка обох за двері! Адже зрозуміло: це не моя! Я тобі, як Льоша, локшину на вуха вішати не дам! вилаявся якось Петро, вляпавшись трохи під впливом оковитої.
В той день Оксана остаточно збагнула: вистачить вже гратись у щасливу сімю, час подумати про розлучення. Тато допоможе в Києві таких справ навалом, вирішиться швидко…
Народилася Соломія. Петро влаштував цирк з істериками прямісінько в палаті, шокувавши сусідку-дівчину цим видовищем. Прибігла охорона вивели міцного господаря на свіже повітря.
Наступного дня з премудрим напуттям прийшла Тамара Петрівна. Кричати не стала приклад сина перед очима, але наговорила Оксані добрячої правди-матки. Проте коли почалася друга серія повторів, у палату зайшов її ангел-охоронець статний чоловік у формі з погонами. Одним рухом брови провів старшину за двері. Ще й пригрозив, що набридливість закінчиться серйозними проблемами.
А Петро миттю поніс заяву на розлучення. Коли йому показали закон до року дитині вас ніхто не розлучить одразу відхрестився від новонародженої. Вже й до суду подав: оспорити батьківство.
Юрист мало не вдарився об стіл, почувши причину: в роду, мовляв, дівчата не народжуються… Та що за маячня? Такий підхід без ДНК експертизи навіть комісія у Лукянівському гумористичному клубі не оцінить!
Програєте справу, чесно сказав юрист. У вашого брата теж дівчинка і експертизи є…
Та підробка! Петро, заведений мамою, стояв на своєму.
Не хочу гнівити даремно, але суд довіряє експертизі…
Не моя й все тут!
Експертизи, до речі, так і не було потрібно. Оксана вирішила взагалі не мати з тією сімєю справ відмовилася від чоловіка назавжди. Краще я сама, вирішила вона. Між іншим, статус матері-одиначки зараз справжній тренд.
************************
Ну що, пригадали? А Петра чому не взяли?
Петро… Петро загинув, тихо сказала Тамара Петрівна. І твоя донька все, що від нього лишилося. Ти не хвилюйся, ми її до людини доведемо…
Ви? Виховаєте? Та хто ви їй тут? прошипіла розгнівана Оксана. Для неї ви ніхто. Ваш син теж. Так суд постановив, між іншим. Як ще раз наблизитесь до моєї доньки заява до поліції про спробу викрадення. Мій тато поважний чоловік, так що бережіться!
Але ти не розумієш, у нас нікого більше немає!
У вас є старший син. Й у Льоші донька ідіть до них!
Він нас бачити не хоче, буркнула жінка, відводячи очі. Тут вже й вона зрозуміла, кулю свою піднесла сама.
От і чудово! схвалила Оксана. Стільки нервів нам витрусили і ще щось хочете! Нагадаю, як ви мою доньку називали?
Оксано Юріївно, тут щось сталося? до доньки начальника підійшла пара кремезних хлопців у формі.
Є невелика проблема. Прослідкуйте, щоб ці люди покинули наше місто.
Але…
Без але, серйозно відрізав хлопець. Сімейка Колісників одразу почала задкувати, викликавши широку усмішку Оксани. Ходімо.
Оксана прямувала додому. Настрій хоч пісні співай! Тільки подумки зявилась одна дрібниця:
Треба б, щоб ці… Колісники вдома сиділи й на наш район навіть не визирали. Батьку скажу, він все організує…
