Таргани
Таргани в голові у Марійки вперто витанцьовували гопака. Веселий, жвавий танок, де все скрегоче, стукотить, лається
Крутили вусиками «ліхтарики», то вдавали «два притупи, три прихлопи» у ритм музиці, котра звучала у Марійчиній голові дедалі гучніше.
Та взагалі, її таргани були чемні та породисті. Тихенькі, гарні, справжні інтелігенти. Над їхньою «генетикою» Марія працювала роками, додаючи хитрості та вигадки, бо свого вогнику у ній самій було не так і багато.
Бабуся завжди повторювала Марійці, що таргани у голові річ добра. Чи є у людині характер і родзинка? Якщо таргани танцюють значить, особистість неординарна. З іскрою! Так легше і цікавіше жити, та й оточуючим з такою людиною ніколи не сумно. Бо драйву у буднях і так мало.
Це про драйв не сама Марія вигадала. Бабуся йшла у ногу з часом, всілякі новомодні слова підслуховувала то тут, то там. У свої вісімдесят з копійками вона залишалася моторною і мудрою.
Тільки формально то була прабабуся, а для Марійки найрідніша бабуся на світі. «Пра-» яких тільки не вигадують, але якщо старої бабусі вже немає, а прабабуся стала таки цілою опорою, то годі щось ділити на «пра-» і «без-пра-».
Марійка свою бабусю щиро любила. А як інакше? Ближчої людини у неї не було. Мама то інша історія
Мати Марії була ну не буває таких! Розумна, красива, ще й директорка. Не чого-небудь, а київської гімназії. Добре, що не тієї, де вчилася Марія. Це бабуся настояла.
Навіщо давати дитині твої проблеми? суворо спитала бабуся.
А які ж у мене проблеми?
Ну сама подивися! Там вона буде звичайною ученицею, а тут дочкою директорки. Не псуй їй репутацію. Втрачається миттєво, а от здобувається роками.
Бабуся говорила відверто й напряму. Вона щиро вірила, що так краще. Як насправді, Марійка не знала, але результат бачила! Бабуся виховувала маму з пяти років після того, як не стало її матері. Довго Марійці не розповідали, як трапилося лихо.
Випадковість, Марійко. Халатність: не чищений вчасно дах. І життя одне пішло. Ще добре, що тільки одне! Мама твоя була поруч. Не встигла б Маня відштовхнути і лишилася б я сама
Бабуню, а випадковість може з кожним трапитися?
Побрешу?
Не треба.
Може статися і з тобою, і зі мною. Але це не привід боятися.
А для чого тоді це знати?
Щоб жити! Тут і зараз, щохвилини, так наче ця мить остання. Давати цьому світу щось добре без очікування вдячності, аби світ став світлішим. Бо темряви і так вистачає.
Бабусю, це легко сказати, а зробити важко! Я знаю
То й добре, що знаєш, значить, у тебе розум буде, а твої таргани виростуть мудрими!
Баб, куди ж тут таргани?!
Комах Марія не любила окрім хіба що метеликів та бджілок. Але таргани викликали гидливість.
Ой, бабусю! Тарган!
Не бий, у нього, може, сімя! бабуся хвацько хапала тапця, але одразу оглядалася може, ще побачить.
Після прибирання Марія розуміла: нащадкам не пощастило.
Стаючи дорослішою, Марія зрозуміла: бабуся її шкодувала. Знала, що Марія більше галасує, ніж щось реально робить. Поки наважиться тарган уже сімю виростить.
Про цю важливу рису Марії знали всі навіть тренери з гімнастики:
Вашій дитині слід зайнятися чимось іншим: вона гнучка, здібна, але дуже повільно думає. А у спорті рішення треба приймати миттєво.
Добре, подумаю, відповідала бабуся і віддала Марію у шаховий гурток.
У шахах Марійка знайшла своє: час на роздуми, і ніхто не жене. Там вона затрималась надовго.
Бабуся пишалася її успіхами. Кубок завжди несла на видноті, щоб сусіди бачили.
Маня, ти у мене зірка!
Та бабусю!.. Колись ти сама казала мамі, що бути зіркою не до щастя.
Ти неправильно зрозуміла!
То поясни, я ще дитина!
І бабуся пояснювала. Завжди, на будь-яке питання. Щоправда, мамі не завжди подобалися ці пояснення.
Ба, що ти знову сказала Марійці? Вона питає: що означає «в подолі принесла»? Їй лише тринадцять!
А чому ні? Діти зараз допитливі. Що у класі коїться, краще спитай її! А я тричі заміжня так і не знаю життя
Мені Марія нічого такого не казала
Бо не питала. А ми всі от такі Шевченки. Зовні тихі, а в голові цілий концерт!
Та що ж робити із її розумом?! Вона іноді такі питання ставить
Я все розповідала тобі, як є. Навіщо брехати? Життя сама спитає болючіше Краще я поясню, ніж потім на своїх помилках буде навчатись. Ти була підготовленою, а все одно змогла народити Марію у девятнадцять без чоловіка.
Ба!
Та зрозумій, я ні про що не жалкую! Марічка це щастя. Просто ти одна, і це мене турбувало.
Бабусю, ну!
Гаразд, не буду. Але щойно візьмешся за голову, усе налагодиться.
А я і так тримаюся! І Марія не помилка.
Та хто казав, що вона помилка?! То про твою любов!
Ба коли я втекла з дому ти жодного словечка поганого не сказала, а пирогом нагодувала. Я тебе люблю
І я тебе, доню. Рости з нами наше щастя!
Маминого щастя, зрештою, вистачило на всіх. Коли Марії було шістнадцять, мама зустріла чоловіка, у якого закохалася по-справжньому, але довгий час не наважувалася розповісти Марії.
Розкрила це сама Марія, випадково побачивши маму у кав’ярні з незнайомцем. Мама була іншою молодшою, живою.
Бабусю, ти знала?
Догадувалася.
А якщо він їй зробить боляче?
Хто ж дозволить? Наша Ліза не одна ми підтримаємо!
І справді. Андрій Іванович, так звали маминого обранця, прийшов до них додому просити руки Лізи. Марія дала свою згоду, бо бачила все насправді. Мамі стало легше, вся щось світилася.
Важко було боротися з ревністю Марії, особливо після того, як народився братик Артемчик. Мама розквітла, а Марія казилась від образи.
Погано ми тебе виховали, дитино! обурилася бабуся.
Чого ти?
Не думала, що ти така егоїстка! У тебе тепер є брат, а ти все за матір переймаєшся. Може, поглянь із іншого боку: тепер ти не одна. І коли нас обох не стане поруч, ти не будеш сама.
Все одно важко
Таких, як ти, багато. Просто ти звикла бути єдиною. Але любов це не лише брати, а й віддавати. А ти думаєш, мама не любить тебе?
Любить
Ну і приборкай своїх тарганів. Невдовзі ти й сама заміж вийдеш і мамою станеш. Пора дорослішати, Марічко.
На той час у Марії зявилося купа справ і навіть знайомий Денис. Не хлопець у звичному розумінні, а довготелесий зануда з паралельного класу.
Вперше зіштовхнулися на 1 вересня: Марія поспішала зі сценарієм, перечепилася і впала. Денис підібрав сумку й зауважив:
Обережніше треба!
Марія розлютилася: ще й учить її! Але відмовилась від допомоги.
Потім у кабінеті за нею доглянула завуч, а Денис настирливо наполягав відвідати медсестру.
У майбутньому Марія дізналась: Денис хоче стати лікарем. Але її захоплювали складні справи, вона сама визначила майбутню професію.
Брат Артем виявився нестерпним, але дуже любив Марію. І вона згодом зрозуміла: не може не любити свою рідню й питання про поклик до дітей вирішилося. Саме тоді бабуся знайшла для Марії особливе випробування на «стажування» до знайомої багатодітної родини.
Чому саме туди? дивувалась Марія.
Бабуся довго мовчала, а тоді чесно розповіла історію Віри: мати зникла, опікуном був небезпечний чоловік, дівчина сама мусила боротися за братів, і дякуючи втручанню добра, все минулося. Віра стала для бабусі подругою, і саме її діти стали чудовим учителям для Марії вона впевнилася у своєму професійному покликанні.
В університеті здала іспити чудово, хоча могла би краще. Там зустріла Дениса знову: спокійний, врівноважений, добрий хлопець.
Волонтерка у лікарні показала, наскільки Денис гарний із дітьми. Коли Марія це помітила, серце її розтануло. А бабуся лише зауважила:
Цінуй, якщо твої таргани з кимось одного роду таких знайти важко!
Ба, а в тебе були такі люди?
Були Всі мої чоловіки, і кожен був вірним другом моїм тарганам.
То чому ти не зосталася з кимось із них?
Це вже твій досвід, Марічко. Розкажу потім.
І бабуся з Денисом швидко подружилася. Той згодом запропонував Марії стати дружиною. Зі справжньою заручинною церемонією, з перснем по-українськи, як годиться.
Мама розплакалася, бабуся тішилась, куми, друзі, багатодітна Віра змовницьки шепотіла:
Гарний хлопець. Не прогав!
Не вийде, тітко Віро, весело відповідала Марія. У нас із ним таргани однієї породи!
А Віра сміялася і показувала руками «ліхтарик», і Марія зрозуміла: все склалося, як має бути.
Бо найголовніше цінувати тих, із ким твій внутрішній світ гармонійний. Лише тоді і твій гопак, і гопак когось дорогого поруч стане святом для всіх, хто поряд. Життя непередбачуване, тому варто віддавати і приймати любов і світ обовязково стане яскравішим.
