Дивна свекруха: конфлікт через час
Несподіваний візит
Моя свекруха, нехай буде Галина Іванівна, завжди мала свій характер. Але нещодавно вона мене так вразила, що я досі в розгубленості. Усе почалося з того, що я, скажімо, Оксана, приїхала до села, щоб провідати чоловіка, який гостював у батьків. Я взяла відпустку на кілька днів, аби не лише побути з родиною, а й попрацювати над своїм блогом. У селі, знаєте, такі краєвиди — ідеальний фон для контенту. Я планувала знімати відео, робити фото та писати пости, адже не кожного дня вдається вирватися в таке мальовниче місце.
Але Галина Іванівна, схоже, вирішила, що я приїхала виключно заради неї. З самого ранку вона почала завантажувати мене справами: то допомогти в городі, то прибрати в хаті, то приготувати щось для всієї родини. Я намагалася пояснити, що в мене щільний графік, але вона лише хитала головою й зітхала: «Оце молодь, завжди в телефонах!»
Напруга зростає
Я щиро намагалася бути ввічливою. Першого дня навіть допомогла прополоти грядки, хоча городництво — це точно не моє. Манікюр, звісно, постраждав, але я стиснула зуби й продовжувала усміхатися. Але другого дня свекруха перейшла всі межі. Вона заявила, що я «зобов’язана» їй допомагати, раз уже приїхала, і що мій блог — це «дурниці, а не робота». Я була в шоці! Мій блог — це не просто хобі, це мій дохід, моя пристрасть, моя справа. Я вклала в нього роки, і тепер він приносить мені не лише гроші, а й задоволення.
Я спробувала пояснити Галині Іванівні, що в мене дедлайни, що я маю викласти контент за розкладом. Але вона лише махнула рукою: «Які там дедлайни? Краще б борщу навчилася варити!» Мій чоловік, скажімо, Тарас, намагався згладити ситуацію, але й він не надто допоміг. Зрештою, я просто пішла знімати відео на подвір’я, щоб не загострювати ситуацію.
Мій вибір: робота чи родина?
До вечора ситуація стала ще гіршою. Галина Іванівна почала скаржатися Тарасові, що я «не поважаю старших» і «лише сиджу в телефоні». Я не витримала й сказала, що приїхала не для того, щоб цілий день працювати в городі, а щоб провести час з чоловіком і зробити свою справу. Вона подивилася на мене так, ніби я скоїла злочин, і пробурмотіла щось про «сучасних невісток».
Я розуміла, що свекруха звикла до іншого ритму життя. Для неї село — це город, господарство, нескінченні клопоти. Але я не можу кинути все заради її очікувань. Мій блог вимагає часу й сил, і я не готова жертвувати ним, навіть заради миру в родині. У той момент я відчула себе чужою в їхній хаті.
Розмова по душі
Наступного дня я вирішила поговорити з Тарасом. Я пояснила, що люблю його й поважаю його родину, але не можу підлаштовуватися під вимоги Галини Іванівни. Він погодився, що мама інТарас обіцяв поговорити з матір’ю, а я вже почала думати, як наступного разу поєднати родинні обов’язки з роботою.
