НІХТО ТЕБЕ НЕ СКРИВДИТЬ
Ти де ходиш? грубо спитав Прохір у дружини, яка щойно зайшла в квартиру.
Я на роботі була.
Та сьогодні ж субота!
Я і в суботу працюю.
Працюєш, а грошей немає.
А ти ж зовсім не працюєш
Ще поговори в мене, крізь зуби процедив чоловік і пішов на неї грізно. Бігом до магазину! Їсти вдома нічого.
Прохоре, у нас залишилося лише дві тисячі гривень, а до зарплати ще тиждень. Ти хоча б десь влаштувався чи підробив на автівці.
Я тобі таксист чи що? Дякуй, що живеш у моїй квартирі, відчинив двері. Все! Іди до магазину!
***
Сльози покотилися з очей Наталії. Як прикро! Невже вона винна у тому, що життя так пішло шкереберть. Вже чотири роки, як вони одружені. Спочатку все було ніби добре. Батьки її й його разом купили двокімнатну квартиру. Потім назбирали на авто, українське, недороге, але як же раділи! Все оформили на Прохора, бо ж він голова сімї. Батьки Наталії жили в селі, але свою частку також внесли.
У чоловіка був з батьком невеличкий бізнес великого зиску не приносив, але на життя вистачало. Але Прохір вирішив, що вартий більшого, і через свою гордість усі справи прогоріли. Після сварки з батьком уже рік сидить без роботи й чекає на якесь чудо.
Почав кричати на дружину, а згодом і руки піднімати. Наталія працювала майже весь тиждень, але грошей катма, а чоловік все сипав докорами, наче вона винна у всьому. Вже й думки виникали поїхати до батьків в село. Та там ще дві її менші сестри, й куди їй туди вертатись?
***
Вийшла з підїзду, витерла сльози й попрямувала до магазину не до того, що поряд, а до дальнього, де і дешевше, і додому не так кортить вертатися.
Біля одного з супермаркетів загальмував джип, і з нього вийшов чоловік, трішки накульгуючи. Наталя помітила це краєм ока.
Наталко! долинув радісний вигук.
Вона різко обернулась:
Вікторе!
Це був однокласник. Вітя був інвалідом ще з дитинства проблеми з руками, ногами. Вчилися разом з першого по одинадцятий клас, і Наталя памятала, що половину часу Віктор провів у лікарнях. Хлопці з нього глузували, але він не здавався: вчився ліпше всіх у класі, а то й у школі. Кожного разу після лікувань рухався все впевненіше. Як у перший клас його мало не занесли на руках, то з золотою медаллю вже самостійно вийшов, хоч і накульгував.
А тепер вийшов із дорогого авто, зраділо підійшов.
Наталю, невже це ти?! у голосі відчувалась впевненість. Давно тебе не видно, два роки тому клас збирався. Юлька казала, що тобі передала, але ти не прийшла.
Та справи невпевнено відповіла вона.
Ти до магазину? перевів розмову Віктор.
Так.
Ходімо! Я теж.
Пішли разом, але Віктор тягнув до більш дорогого, ніж той, у який хотіла Наталя. Він вловив її сумнів і всім поглядом зрозумів ще більше.
Наталю, обережно почав він.
Ні, Вітю, я до того не піду. Вибач.
Вирвалась, опустила голову й попрямувала у свій дешевий магазин.
***
Наталя купила продукти, обраховуючи кожну гривню. Вийшла.
Біля тротуару вже стояв Віктор біля свого авто. Рішуче підійшов, взяв за руку, відчинив передню дверку:
Сідай!
Наталя слухняно сіла, він поряд:
Розповідай, що трапилося!
І вона, як дитя, змахуючи сльози, відкрилася усьому.
Ти просто піди від нього, і все!
Вітя, куди я піду? Все ж на ньому.
Наталю, я один з кращих адвокатів міста. Не має значення, на кому все записане половина належить тобі. Дістає телефон. Диктуй номер.
Вона нерішуче продиктувала, телефон відразу задзвонив.
Сьогодні субота. У понеділок подаєш на розлучення. Далі я підкажу, що і як. Завів мотор. Де живеш?
На Шевченка, біля пошти.
А я нещодавно переїхав ось сюди, кивнув на новобудову.
***
Підїхали до її дому. Віктор відкрив двері:
Все, Наталю, наважуйся! У понеділок зателефоную. Якщо щось станеться на вихідних одразу дзвони.
Вітя, я боюсь його!
Не бійся! підбадьорливо усміхнувся.
***
Щойно зайшла, як у коридор вибіг розлючений чоловік:
З ким ти каталась на машині?
Зустріла однокласника, Прохоре.
Чоловік вдома голодний, а вона розважається
Далі посипалася лайка й удар.
Наталя кинула пакунок, задихаючись від образи й болю, вибігла з квартири, з під’їзду і майже врізалась у Віктора.
Сідай до авто!
Відчинив дверку, посадив, і машина рушила.
***
Наталя отямилась уже у трикімнатній квартирі однокласника.
Вікторе, куди ти мене привів?
Це моя квартира. Тут тебе ніхто не скривдить, я живу сам.
У той же момент задзвонив телефон. Лунало різке слова чоловіка:
Де ти ходиш?
Знову сварка. Віктор забрав у неї телефон і твердо сказав:
Наталія подає на розлучення. Квартира залишається їй
Що?! Ти хто такий?
Якщо будете погрожувати поїдете надовго туди, де не захочете бути.
Хто ти такий?!
Все сказав.
Віктор вимкнув телефон і віддав їй. Вона далі плакала.
Наталю, заспокойся! Іди до ванни, приведи себе до ладу, а я чай зроблю.
Поки вона приводила себе до тями, Віктор поставив чайник і кудись зателефонував.
***
Попили трохи чаю, але апетиту не було. Віктор твердо каже:
Ходімо розбиратися з твоїм чоловіком!
Ні, очі заблищали від страху. Я боюся
Наталю, підбадьорливо посміхнувся. Все буде так, як ти сама вирішиш.
Біля підїзду чекала поліцейська “Шкода”. З неї вискочив лейтенант і промовив:
Вікторе Петровичу, прибули на ваше розпорядження.
Потисли руки, посадили Наталю в авто.
***
За кілька хвилин постукали у квартиру Наталі.
Хто там ще, сердито прогарчав чоловік і відчинив.
Прохір Труханов? запитав поліцейський.
Так.
Мені потрібно вам кілька питань задати.
Прохір злий погляд кинув на дружину:
Заходьте!
Віктор з лейтенантом сіли за стіл, поліцейський склав протокол.
Наталю, збери документи й найнеобхідніше на перший час.
Однокласник сказав це спокійно, але в її душі то були слова захисту й підтримки, така рідкісна для неї річ останнім часом.
Щойно зявився Віктор той, якого в школі вважала хорошим другом. А колись всім дівчатам хотілося принца, ну або хоча б хлопця з авто, а не хромаючого хай і доброго.
Вона взяла свої документи і чомусь простягнула їх Віктору. Той усміхнувся, подивився щасливими очима. Наталя метушливо збирала речі, не думаючи, що буде далі, але в душі зароджувалось тепло і впевненість, що гірше точно не буде: Віктор її не залишить.
Вікторе Петровичу, я закінчив, промовив лейтенант, встаючи.
Добре! Дайте мені поговорити з ним наодинці.
Віктор сів на місце правоохоронця:
Слухайте, Прохоре, в понеділок ваша дружина подає заяву на розлучення. Потрібна і ваша згода. Дітей у вас немає через РАЦС все устаканиться. Майно поділите чесно.
А якщо я не погоджуюсь? скривився Прохір Уся квартира моя.
Тоді Наталя подає ще й заяви до суду: про розлучення, про поділ майна, і головне про побиття. Я голова однієї з обласних колегій адвокатів, і будьте певні суд буде справедливим.
Я ще увечері поговорю зі своєю жінкою все буде, як скажу я.
А хто сказав, що ваша дружина залишиться з вами наодинці?
Поки вона моя жінка можу вимагати, щоб була у моїй квартирі.
Добре, тоді прямо зараз організую ваше затримання за фактом побиття дружини, і до понеділка ви будете у ізоляторі, а ваша дружина тут. Такий варіант влаштовує?
Гаразд, нехай іде, куди хоче, подумав і погодився Прохір.
Чудово. У понеділок заїду по вас, разом подамо заяву.
***
Пролунав дзвінок. Наталя радісно усміхнулась дзвонила мама. Після сварок через розлучення стосунки з нею стали натягнуті батьки не схвалювали розводів, вони-то понад чверть століття без сварок.
Привіт, мамо! вигукнула Наталя.
Привіт, доню, голос у матері був сумний.
Що сталось? Чого ти така смутна?
А ти, бачу, весела! Рада, певно, що з чоловіком уже все.
Кажу чесно рада!
Ну дивись, тобі жити.
Мамо, чому дзвонила?
Оля заміж зібралася.
О! За кого?
За хлопця з міста, хоче і вона у місті жити. У нього за душею нічого, лише любов. Батьки у трикімнатній з ще одним сином. Погодились разом купити однокімнатну, без весілля. От і ходить твоя сестра похмура.
Нехай у мене поживе, а там побачимо.
Наталю, ти про що? А сама де?
Мамо, радість аж з голосу ллється, я виходжу заміж.
Ще й не встигла розлучитись, а вже
Обіцяю це назавжди! Звати його Віктор. Я ніколи раніше так сильно не любила!
***
Так іноді один випадок і простягнута рука допомоги здатні змінити все життя. Головне не дозволяти нікому тебе принижувати й вірити у власну гідність. Бо поруч можуть виявитися ті, хто допоможе знайти сили, любов і віру в майбутнє.
