Ну й чесність у вас, Галино Миколаївно! Тобто наші діти торік пеклися на городі, потім весь рік ми на вас пахали, щоб вашу дачу в порядок привести, а тепер діти Насті насолоджуватимуться всіма плюшками, поки наші сидять вдома? Оце так по-родинному! не стрималася Ольга.
Так, я казала, що це для дітей, але ж не уточнювала, що тільки для ваших! Чи вам здається, у мене більше онуків немає? Спочатку ваші відпочивали, тепер черга Настіних де ж тут несправедливість?
Дуже ви в нас чесна, зі сарказмом прокоментувала Ольга. Торік наші смажилися, ми дачу піднімали з руїн, а тепер інші діти у басейні плескатимуться?
Привезете своїх наступного року! Дача нікуди не дінеться. Ми ж всі одна сімя десь ви допомагаєте, десь Настя. Це моя власне дача, і я вирішую, кого запрошувати!
Ага! Настя тільки пісочок у пісочницю підвезла. Оце ж величезний внесок! скривилася невістка.
Галино Миколаївно, чесно це коли всім порівну. Може, візьмете спочатку наших, потім її дітей?
Що ти! Я за два місяці з таким натовпом просто виснажуся. Я вже не молода, щоб стільки дітей розважати!
А якщо по два тижні?
Не можу. Я Насті вже пообіцяла. У них із Віталіком відпустка саме в липні, хочуть відпочити без дітей. Тож нічого не вийде.
Тоді привозити в середу, до пятниці? Пару днів я їх із радістю зустріну, але довше вже не витримаю.
Ольга глибоко зітхнула. Пару днів А вони ж стільки в цю дачу вклали! Наче подарунок з жалю.
Зрозуміло. До побачення, холодно кинула вона і поклала трубку.
Вона схопилася за голову. Що тепер казати дітям? Вони цілий рік мріяли про бабусину дачу: про новий майданчик, басейн, а тепер усе це дістанеться чужим дітям
А починалося все так гарно! Торік вони з Ігорем поїхали до матері. Ольга не була на тій дачі років десять, ще з часів, коли свекор був живий. І за ці роки майже нічого не змінилося.
Скрипучі вікна, старий туалет у дворі, бурян по пояс. Дерева звисали сухими гілками, дах перекосився. Усередині радянські меблі, облуплені шпалери, підлога хиталася. Пахло сирою землею і стариною.
Ой, скільки ж тут роботи зітхала Галина Миколаївна. Синку, почни хоча б з трави та сухостій обрізати.
Поки Ігор облаштовував двір, свекруха запросила Ольгу на чай. Спочатку говорили про звичайне: школу, роботу, здоровя. А потім
Я б із задоволенням онуків взяла, але що їм тут робити? зітхнула Галина Миколаївна. Жаб ловити? У городі копатися? Тут ж ніяких розваг!
Ольга оглянула кухню. Їй згадалося, як вона в дитинстві їздила до бабусі в село. Навіть годування курей було для неї пригодою! Вона раділа кожній новій комахі, плакала, коли бджола вжалила, а літні канікули у селі запамяталися на все життя.
Давайте разом приведемо дачу до ладу? запропонувала вона. Повільно, але зробимо.
Ось! Саме це я й хотіла! підхопила Галина Миколаївна. Краще вкластися у своє, ніж гроші на Туреччину викидати.
Мені все одно, а дітям буде де відпочити. Моря у нас немає, але хоча б у озері поплавати. Я їх щороку братиму!
Так і почали. До кінця літа зявилися нові вікна, Ігор підлатав паркан, Ольга знайшла дитячі меблі. Вживані, але гарні. Діти провели у бабусі серпень і повернулися в захваті:
Мам, а ми ще поїдемо? Ми равликів збирали і богомола бачили!
Звісно! усміхнулася Ольга. Наступного року буде ще краще.
Галина Миколаївна теж посміхалася.
Весь рік вони витрачалися: провели воду, зробили санвузол, купили кондиціонер. Зявилися альтанка, пісочниця, каркасний басейн. Діти постійно питали: «Коли вже до бабусі?»
Оце так молодці! тішилася Галина Миколаївна. Тепер у онуків буде справжній рай!
Тоді Ольга думала вони роблять спільну велику справу. А Настя за весь цей час лише пісок підвезла.
А тепер «Приходьте наступного року».
Ольга дзвонила матері:
Вона нам просто віриться завязала! скаржилася.
Так, поводила себе некрасиво, підтримала мати. Але є інші варіанти. Може, зняти будиночок? Я посиджу з дітьми.
За тиждень вони знайшли невеличкий будинок на околиці затишний, з яблунями та мангалом. Купили басейн, гойдалки.
Коли Ігор забирав їх із дачі Галини Миколаївни, та аж захлипала:
Ви й Настіних дітей радості позбавляєте?!
Ольга лише плечима звела:
Я купувала це для своїх дітей. Нехай Настя для своїх теж щось робить.
Наступний місяць пройшов ідеально. Діти гуляли в лісі, купалися, втомлені засинали рано. На веранді Ольга думала: тут навіть затишніше
