Чудова в вас справедливість, Галино Миколаївно! То наші діти минулого року пеклися на городі, потім цілий рік ми на вас працювали, щоб вашу дачу до ладу привести, а тепер Настіні діти користуватимуться зручностями, а наші сидітимуть вдома? Дуже ви у нас чесна! не стрималася Ольга.
Так, я казала, що це для дітей, але ж не обіцяла, що лише для ваших! Невже думаєте, у мене більше онуків немає? Спочатку ваші відпочивали, тепер Настіні це ж справедливо!
Прекрасна у вас справедливість. Наші торік на городі промишляли, ми весь рік вас облаштовували, а тепер інші діти купатимуться в басейні? Дуже гарно! знову вибухнула Ольга.
Ну що, привезете своїх наступного року. Дача нікуди не подінеться. Ми ж одна родина! Ви десь допомогли, Настя десь. Це ж моя дача, і я вирішую, кого запрошувати!
Ото ж бо! Настя лише пісочок у пісочницю підвезла. Величезний внесок! язвительно додала невістка.
Галино Миколаївно, справедливість це коли порівну. Може, візьмете спочатку одних, потім інших?
Що ти! Я за два місяці зовсім знесилію. В мене не той вік, щоб з такою отарою справлятися, відсікла свекруха.
А якщо по два тижні?
Не можу. Вже Насті пообіцяла. У них із Валерієм у липні відпустка хочуть відпочити без дітей. Тож нічого не вийде.
Привезіть наступної середи до пятниці. Кілька днів я їх із радістю прийму, але більше Не витримаю.
Ольга глибоко зітхнула. Кілька днів Враховуючи, скільки вони вклали в цю дачу це ніщо! Наче подачка, особливо за таких обставин.
Добре. Я зрозуміла. До побачення, кинула вона й поклала слухавку.
Жінка схопилася за скроні. Що тепер робити? Весь рік діти мріяли, як поїдуть до бабусі на дачу, пограють на новому майданчику, поплаватимуть у басейні А тепер усе це дістанеться іншим.
А починалося все так добре. Торік Ігор поїхав до матері, і Ольга підтримала. Давно вона не була на тій дачі ще за життя свекра. За ці роки нічого не змінилося
Там і раніше не було розкошів, але тепер будинок ще більше нагадував занедбаний комір. Скрипучі вікна, старий сортир у дворі, бурян по пояс Дахи перекосило, з дерев звисали сухі гілки.
Всередині та сама історія. Меблі ще з часів СРСР, полинялі шпалери, провалена підлога. Пахло сиротою та старою деревяною скринею.
Ой, скільки тут роботи хитала головою свекруха. Ну, сину, почни хоч із трави та гілок. Покажу, що підпиляти.
Поки Ігор копався у дворі, Галина Миколаївна заварила чай. Спочатку розмова йшла про звичайне: школу, роботу, здоровя. А потім
Хотіла б взяти онуків, але що їм тут робити? зітхнула свекруха. Жаб ловити біля струмка чи на городі копатися? Тут ні зручностей, ні розваг.
Ольга оглянула кухню. Їй спамяталося, як вона сама проводила літо у бабусі в селі. Навіть годування курей тоді було цілою пригодою.
Вона раділа, коли знаходила червяків для діда перед рибалкою, плела вінки з квітів, на які бабуся бурчала:
От ці вюнки! Від них світу не бачимо!
Ольга не розуміла, чому бабусі не подобаються такі гарні квіти.
Ті літа запамяталися їй найяскравіше. Відкриття щодня: незвичайні метелики, перша бджолина жалина
Саме такі спогади вона хотіла подарувати своїм дітям.
Може, разом приведемо дачу до ладу? запропонувала вона. Поступово, не відразу.
Ось саме це я й хотіла сказати! підхопила Галина Миколаївна. Краще вкластися в своє, ніж витрачатися на чуже.
Нам і так добре. А дітям буде де відпочивати. Озера замість моря теж непогано. Щороку возитиму їх сюди.
Так вони й зробили. До кінця літа зявилися нові вікна. Чоловік полагодив паркан, Ольга знайшла меблі для дитячої б/в, але добрі.
Серпень діти провели у бабусі і повернулися в захваті.
Мамо, а ми ще поїдемо до бабусі? Там так класно! Ми равликів збирали, коників ловили, навіть мишку бачили! розповідав молодший.
Звісно, поїдете, усміхнулася Ольга. Допоможемо бабусі, і наступного року буде ще краще.
Галина Миколаївна слухала, усміхалася й кивала.
Весь рік пішов на витрати. Провели воду, зробили санвузол, косметичний ремонт. Купили кондиціонер, щоб рятуватися від спеки. У дворі зявилися альтанка, пісочниця, басейн.
Не стаціонарний, але дітям і цього було досить. Вони щодня питали, коли знову поїдуть до бабусі.
Які ж ви молодці! тішилася Галина Миколаївна. Тепер у онуків буде справжній рай.
Ользі тоді здавалося, що вони роблять справу для сімї. Щоб було де збиратися, де радіти разом.
Настя ж пальцем не ворухнула. На святах лише слухала про
