19 липня
Сьогодні знову чув, як мати хвалиться сестрою перед сусідками.
” Якби ти знала, чим твоя донька в столиці займається, і рота б не відкривала, пробурчав я під ніс, відходячи на крок.
” А в мене яка розумна дитина! величалася Марія Іванівна. В університеті на відмінно вчиться! Ще й підробляє ні копійки з дому не бере!
” Заздрю тобі, зітхнула сусідка Ганна. Мої лиш гроші витягують. Соня мріє одразу після школи заміж вискочити, каже, “нехай чоловік годує”. А син мій махнула рукою. А твоя Олеся розумниця, самостійним шляхом іде!
Я мовчки пересував пакети з рук в руки. Краще б тато був удома тоді б мені не довелося бути “відповідальним за сумки”.
” Щось сказав? мати насупилася.
” Так, треба презентацію готувати, вигадав я.
Вона ще хотіла розповідати, але сусідки вже ніяковіли. Всюди лізе з цими розмовами про “ідеальну доньку”.
Та ж тільки я знав правду.
***
Вчора прийшли незнайомці.
” Олеся Шевченко тут мешкає? жінка в дорогому пальті вивчала нашу хрущовку.
Мати збентежилась:
” Вона в Києві навчається! Що вам?
” Навчається? та фігурно зареготала. Її ще півроку тому відчислили! Всі гроші від коханця, який старший за неї на двадцять років.
Я встиг підхопити матір, коли вона захиталась.
” Проходьте, сказав я. Краще в хаті, ніж на вулиці.
Жінка виявилася сестрою того самого бізнесмена. Розповіла, що його дружина донька партнера готова розлучитися через Олесю.
” Де вона? питала.
Я дав телефон подруги сестри. І адресу ту, що знайшов у її повідомленнях, коли вона забула вийти з мого ноута.
Жінка обіцяла “влагодяти”: дасть грошей і знайомить з нормальними хлопцями.
Коли сусідки почали шепотітись, я сказав, що мати хворіє тому й переїжджаємо до Києва.
Після цього Олеся лише раз подзвонила. Вибачалась. Тепер вона заміжня, живе в Одесі. Більше не писала.
Навчився: іноді краще не знати правди. І не хвалитися тим, чого немає.
(Щоденник Михайла Шевченка)
