Як це занедужав? Що з ним? здивувалася свекруха.
Спить. Нічого страшного, температура невисока, звичайно, зима ж.
Та це ж не просто зима! Це через твою роботу тягнеш із магазину всяку заразу! Скільки можна тобі казати знайди іншу!
Марійка спала, коли раптом почувся гучний скрип хтось відчинив двері! Вона протерла очі й глянула на годинник тільки восьма ранку!
Василю, любий, це ти? здивовано спитала вона, прислухаючись до шерехів у хаті.
Відповіді не було. Лише почула, як хтось зайшов у ванну й затих
Марійка накинула свій халатик і босоніж побігла туди.
Вона відчинила двері й замерла.
Її Василь стояв перед дзеркалом, широко розтягнувши рота й розглядаючи свій язик.
Маріє, а правда, що коли людина хворіє, то язик біліє? запитав він.
Ти що, нездужаєш? сонно промовила вона.
Мабуть так, зітхнув Василь і торкнувся чола. Треба градусник. Де він? Дай, я приляжу. З роботи відпустили. Лікаря, мабуть, треба.
Марійка знайшла градусник. Так і є 37,2. Ну от, прийшла зима, Василь зліг. Лікарка прийшла за годину, виписала лікарняний.
Вона подзвонила матері:
Забери, будь ласка, Мишаня з садочка? Додому йому не можна Василь захворів.
Мати аж засяяла вона дуже любила онука, жила сама, і хлопчик був її радістю.
А що з Василем? Щось серйозне?
Та ні, нічого. Лікарка була, дала лікарняний, призначила ліки відпочиватимемо.
А ти як? занепокоїлася мати.
Все добре! Мені ще на роботу в другу зміну, попрошу свекруху, щоб заглянула до нього ввечері. Ось так і буде весь тиждень. Добре, мамо, дякую, домовилися.
Що ж робити? Треба зварити легкий курячий суп, а значить бігти в магазин, окрім аптеки. Дістати з морозилки курку, купити моркву й буряка.
В аптеці вона взяла все потрібне. В обід розбудила чоловіка.
Василю, вставай, поїж супцю, потрусила його за плече.
Той, мов сполоханий, сів.
Ой, мене нудить! Може, принесеш у ліжко? Не можу підвестися.
Невже так погано? Гаразд, зараз. Потім температуру поміряєш
Поївши, він перевірив так само, 37,2. Марійка дала йому ліки. Василь повернувся до стіни й заснув. Ну слава Богу. Головне щоб вона не захворіла. Йому лікарняний оплатять повністю, а в неї в крамниці копійки. А в сімї кредити, хворіти не можна. Вона подзвонила свекрусі:
Ганно Іванівно, Василь занедужав. Якщо що гляньте на нього ввечері. У нас у магазині завжди багато людей, мені не додзвонитися.
Як це занедужав? Що з ним? скрикнула та.
Спить. Температура невисока, просто зима.
Та це ж не просто зима! Це через твою роботу! Скільки можна тобі говорити знайди іншу!
Ганно Іванівно, я ж не хвора! Та ви ж самі казали, що в дитинстві він часто нездужав. Морози настали, тут ні до чого
Щоб не розмовляти довше, Марійка швидко попрощалася. Ганна Іванівна любила з пляшки зробити казанок, і не виключено, що за годину вона вже буде тут. Ну й нехай, хай подивиться, тим більше Марійці вже час на роботу.
Так і сталося свекруха примчала з травами й настійками для сина. Ну що ж, їй видніше. Вона охала й ахала, змінюючи йому сорочку:
Як так можна? Лежить у мокрому ще гірше стане! Чому не стежиш?
Ганно Іванівно, він же спав! Що я могла зробити?
Марійка пішла працювати. За кілька годин відчула слабкість. Ну от і вона хвора! Але показувати не можна, треба відпрацювати зміну. Ввечері поміряла температуру вища, ніж у чоловіка. Хотілося поскаржитися, але Василь був зайнятий собою.
Щось знобить. Мати дала чай з малиною, ніби легше, але до ночі знову погано. Що пити?
Знаєш, мені теж нездоровиться
Ну, то й ти щось випей, сказав він і знову дивився на свій язик у дзеркалі. Дивись, увесь білий.
Так, хворіти їй не можна! Та й скаржитися нікому: якщо скаже матері та дзвонитиме кожні пять хвилин з порадами, свекрусі почне звинувачувати, а чоловік усе одно в своєму.
Вирішила мовчати, пити ліки й ходити на роботу. Кредити ж самі не сплаттяться
Весь тиждень Василь насолоджувався своєю слабкістю, немов не було нещаснішої людини навіть якщо градусник показував 37, він стверджував, що йому дуже погано.
Свекруха часто приходила з травами. Марійці найменше хотілося з нею стикатися вигляд у неї був зовсім не квітучий.
Чоловік нічого не помічав спав, дивився телевізор, сидів у телефоні. Приходячи додому, Марійка міряла температуру, і лише на четвертий день все було нормально.
Слабкість ще була, але якось пережила. Василь же лежав довше й вимагав більше �
