Оксана зі свекрухою сиділи на старому ліжку, обидві куталися в теплі светри. Зима, а в хаті піч тільки-но розтопили.
Нічого, матінко. Все у нас буде. Не загинемо. Зараз тобі ліки дам.
Оксана силкувалася заспокоїти жінку, хоч та й не рідна їй мати, а свекруха. Та майже колишня.
Так склалося, що жили вони втрьох: мати, син та його дружина Оксана.
Вона вийшла заміж пізно у тридцять. Була вже другою дружиною Дениса. Сімї не руйнувала він сам розійшовся з першою.
Свекруха, Марія Аркадіївна, їй одразу припала до серця. І Оксані теж лагідна, уважна. Обійме, поговорить, зрозуміє. Оксана рано втратила батьків, і в свекрусі знайшла рідну людину.
«Змовляються» жартував про них Денис.
Пять років шлюбу минали, як один день. А потім він став грубим, запальним. Кричав на Оксану, на матір. А причина була в іншій жінці. Повертався пізно, частіше пяний.
Одного разу заявив, що розлучається. Дав два дні на збори. Оксана ще не встигла виїхати, як зявилася його коханка з валізами.
Можливо, спеціально, щоб подивитися на попередницю та нашіпотіти гидот. Та не вийшло. Тонконога білявка з нарощеними віями, що ледве кліпали.
Оксана не втрималася засміялася.
На це опудало мене проміняв? Що ж, нехай пощастить. А я не жалкую.
Зате вона весела. А ви з матірю як дві бабусі.
Мене ображай, а матір до чого?
Заюню, а його мама що, з нами залишається? запищало «диво», кліпаючи віями. Хай забирає. Навіщо нам його мати?
Так, мамо, тобі теж час. Засиділася ти в мене.
Куди ж я піду? Я тобі всі гроші віддала від продажу квартири, щоб цей дім збудувати! жінка схопилася за серце.
Концертів не треба. Живи, але з кімнати не виходь. Тут тепер Альбіна господарює.
Котику, хай обидві йдуть!
Вона ж моя мати!
Твоя? То в мене така свекруха буде?! Ой Котику
Оксані набридли їхні підступи.
Мамо, поїдемо до мене в село?
Краще в село, ніж з таким сином і цією
Посидь. Я швидко зберу твої речі.
Ліки не забудь. І скриньку. І сумочку.
Оксана витягла ще одну валізу. Кидала туди все: одяг, ліки, документи.
Забирайте своє. Нам чужого не треба, вставила Альбіна. Правда, пупсику?
Денис мовчав. Він знав мати цього не пробачить. А може, й пробачить Адже вона мати.
За півгодини Оксана вже ставила валізи в багажник. Марія Аркадіївна сиділа на задньому сидінні, тихо витираючи сльози. Навіть не глянула в бік сина лише гірко зітхнула.
Важко змиритися, коли віддаси все а тебе викидають.
Як же ми тепер житимемо, доню?
Виживемо. У мене заощадження є. Поки роботу знайду вистачить. У тебе пенсія. На хліб з маслом вистачить.
Вони приїхали в село, де Оксана провела дитинство. Добре, що ще день. В хаті було холодно. Вона швидко розтопила піч, принесла води.
У тебе все так спритно виходить. Неначе завжди тут жила.
Дід навчив. Добре, що продукти купили. Не треба в магазин. Не люблю сільські плітки.
Помітно потеплішало.
Завтра все вимию.
У двері постукали.
Сусідка приїхала? Давно тебе не було. Бачу машина твоя. Чого взимку нагрянула? Чи лихо яке?
Все гаразд, дядьку Миколо. Потім розповім. Заходь, чай питимемо.
Та я тебе запросив би. А ти не одна? Він тільки зараз помітив жінку.
Це Марія Аркадіївна. А це Микола Петрович.
Звертайся, якщо що.
Дякую, поки не треба.
Минув тиждень. У хаті стало чисто та затишно.
Знаєш, Оксано, я теж сільська. Вийшла заміж за міського. Він загинув, коли Денисові двадцять три було Квартиру продала, щоб син дім збудував. Обіцяв, що завжди з ним житиму. А тепер
Не плач. Знаю, що болить. Мені теж важко. А може, у вас онуки будуть.
Від тієї? Не дай, Боже. А Микола Петрович самотній?
Один. Дружина потонула, дитину рятувала. Так і не одружився більше. Дітей немає. З моїм дідом дружив, хоч і молодший. Він твого віку
Минав місяць. Денис не дзвонив. Але одного разу на телефон Оксани задзвонив невідомий номер.
Оксано?
Так.
Ваш чоловік загинув.
Помилилися.
Ні. Денис Був пяний, розбився. Він був не один. Дівчина жива вилетіла, навіть не подряпалась. Приїжджайте на впізнання.
Боже Як сказати Марії Аркадіївні? Дядько Микола! Він допоможе.
Оксано, що сталося? Біла, як крейда!
Сядь, мамо Дениса немає.
Ой жінка заголосила. Це я винна! Покинула його!
Він сам тебе вигнав!
Так Вигнав. Але ж я мати. Ой Кара його наздог
