Почувши кроки, Марічка швидко видалила повідомлення, де абонент писав про сильну тугу та нетерпіння до нової зустрічі, і поклала телефон на тумбочку, де він і лежав раніше.
Вона знову перечитувала ті слова, не вірячи, що це не сон. Її чоловік, її опора, її коханий Тарас зраджував їй знову.
Раніше це були молоді дівчата, але цього разу жінка на добрих пятнадцять років старша за нього.
Тарас увійшов, насвистуючи. Сьогодні на роботі виплатили премію, а значить, він зможе і дружині подарунок на річницю купити, і з Ганною зїздити в Карпати.
Згадавши про Ганну, він усміхнувся. До цього у нього були й інші коханки, але такої ніколи. Вона працювала з ним у одному відділі.
Не наймолодша, не найкраща, але яка ж вона була Жаль тільки, вік уже давав про себе знати, але поки вона ще гаряча він вичавив із неї все.
Побачивши похмурий вигляд дружини, Тарас зійшов з хмар на землю.
Щось сталося?
Нічого. Просто думаю про ювілей Ти не міг би дати мені грошей на організацію?
Так, звичайно.
Марічка сама не розуміла, чому реагує так спокійно. Раніше вона влаштовувала бурю, погрожувала розлученням, а тепер ніби нічого й не відбулося.
Тарас узяв телефон, зробив вигляд, що дзвонить колегам, а потім вийшов на балкон відправити гарячі повідомлення Ганні. Марічка сиділа мовчки. Вона вже знала: криком і сльозами нічого не зміниш.
Раніше він виправдовував зради тим, що вона після пологів не доглядала себе. Але зараз вона була ідеальною струнка, з довгим волоссям, в елегантній сукні.
Подруги не розуміли її. Вона ж із заможної родини, з освітою, могла б легко самостійно жити з дітьми. Але вона терпіла.
Іноді, у надії, що це осторонь, вона все ж влаштовувала скандали. Але тоді в бій вступали свекор зі свекрухою:
Подивися на сусідку Ірину! Чоловік помер, вона на двох роботах, а дітей годує! А Оленка? Чоловік пє, вона в латаному пальті ходить!
Але ж
Ніяких «але»! Тобі гріх скаржитися. Живеш, як пані, вдома сидиш, у дорогому одягаєшся. Ну, гуляє чоловік і що?
Марічка знала: її свекор і сам не раз заходив до тієї ж Ірини. Просто він краще приховував.
Чоловік від тебе щось не дістає, раз на бік дивиться! гарчав свекор. Якби моя так сварилася, я б її давно прогнав!
Свекруха запобіжно посміхалася. У Марічки в родині було інакше батьки любили одне одного, не зраджували, вчили дітей чесності.
Але тут інше. Тут зрада була нормою. І винна завжди жінка.
Скільки вона пролила сліз? Скільки грошей витратила на ворожок, які обіцяли «привязати» Тараса? Даремно.
Подруги радили тікати. Але куди? До батьків? Там живе брат із сімєю. На оренду? А гроші?
Вона не працювала, а троє дітей це тягар. Та й кохала вона його. Вони ж разом з першого класу, в шостому вперше поцілувалися.
Може, свекруха права? Може, Тарас нагуляється?
Але варто було згадати те смс і знову болить. Що не так у ній? Чим та жінка краща?
Напередодні ювілею вона знайшла організаторів свят. На зустріч прийшов співвласник компанії, Олексій.
Що вашому чоловікові подобається? Рибалка? Авто?
Жінки. І зради.
Марічка розплакалася.
Чому ви терпите? різко запитав Олексій. У мене була сестра Вона теж мовчала, а потім Тепер я виховую її дітей. У вас є діти?
Так
Ви маєте жити заради них. Життя одне.
Марічка витерла сльози.
Дякую. Тепер я знаю, який подарунок зроблю чоловікові.
Тиждень вона готувала свято. Місцем обрала гарну садибу. Запросила всіх друзів, родичів, навіть колег Тараса.
І ось вона стоїть у чорній сукні, дивиться у дзеркало. Олексій підійшов.
Час. Ти впевнена?
Так.
Свято було на розпалі. Свекор зі свекрухою пишалися, Тарас кокетував з Ганною. Марічка запросила її спеціально.
Час дарувати подарунок! оголосила вона. Дякую тобі за все.
До зали внесли велетенський торт і з нього вистрибнули три дівчини: білявка, шатенка, русява.
Марічка підійшла до Ганни:
Думаєш, ти у нього єдина?
Потім до свекрухи:
А ваш чоловік, як і раніше, до Ірини ходить.
Нарешті до Тараса:
Ти любиш жінок? Ось тобі ще три. Але вже без мене.
Вона взяла дітей і пішла. Олексій чекав біля виходу.
Розлучення затягнулося, але воно відбулося.
Тепер, через роки, Марічка щаслива знову. Олексій любить її і дітей.
Життя варто починати з чистого листа. Зрада це не помилка, а вибір. І ніхто не зобовязаний жити з обманом.
