Син покинув мене заради дівчини легк0ї поведінки!

З чоловіком ми розлучилися, коли сину було 2 роки. Саме тоді він вирішив, що йому ще рано бути батьком і потрібно ще погуляти. Звісно, я довго відходила від такого, тому всю свою любов віддавала сину та й з іншими чоловіками не знайомилася, хоча могла, боялась, що син їх не зможе прийняти. Я вирішила, що у мене є син, тому для нього і буду старатися, працювала на двох роботах, а весь вільний час віддавала сину.

Коли син повідомив, що хоче вступати в університет, де є лише контракт, я не стала сперечатися, хоча мені й довелось на всьому економити, працюючи на двох роботах. Син розумів, який це вклад, тому навчався старанно, став хорошим спеціалістом. Я була щаслива, що допомогла сину зробити перший крок у його доросле життя.

Але не тільки це робило мене щасливою, а й те, що я нарешті могла піти хоча б з однієї роботи й видихнути, тому що буда переконана, що син мене не покине та буде допомагати.

Минув тиждень після того, як син отримав диплом і почав повільно шукати роботу і в один з вечорів повідомив, що наступного дня у нас будуть гості, тому мені потрібно приготувати щось смачне.

Я була дуже здивована, тому що не знала, що у сина є дівчина. У нього були друзі, з якими він інколи гуляв, а про дівчину я і здогадуватися не могла. Та знайомити її зі мною… навіщо? Невже одружуватися мають, а як же знайти перед цим нормальну роботу?

Я дуже хвилювалась перед приходом дівчини сина, наготувала багато смачних страв і постійно дивилась на годинник. В один момент двері відкрилися і переді мною стояв син та дівчина, мабуть, легкої поведінки, тому що таких коротких спідниць я ще не бачила, вона ледь там все прикривала.

– Мамо, знайомтесь, це Таня, моя дівчина, ми вирішили, що будемо разом жити.

Моє серце провалилось далеко у п’ятки. Що ж це у нього дівчина така? І як це так відразу жити разом? Я намагалась не подавати вигляду, що я засмучена, тому запросила їх за стіл.

– Танічка, а ви де навчаєтесь? Чи вже працюєте? – запитала я.

– Мамо, ну навіщо відразу ці питання? Якщо тобі так цікаво, то я все розповім. Таня вчиться у моєму університеті, вона на рік менша, приїжджа, тому живе у гуртожитку. Сусідки у неї погані та умови там нелюдські, тому ми вирішили, що поки я роботу не знайду, то ми у мене у кімнаті поживемо, а потім почнемо щось орендувати.

Тепер моє серце було не у п’ятках, а десь провалилось ще глибше.

– Синку, я все розумію, але ж хто вас весь ей час годувати буде? Ти думаєш, що без досвіду роботи за кілька хвилин знайдеш роботу та ще й з хорошою платнею? Я не проти тебе годувати, поки ти своє життя влаштовуєш, але чому я маю годувати незнайому мені дівчину?

У той же момент син схопився з місця, а за ним і дівчина встала.

– Постійно ти лише про гроші думаєш! Не потрібна мені твоя допомога! Сам зі всім впораюсь! – крикнув він і тоді пішов геть.

Мені було шкода, що вечеря закінчилась так, але що я могла змінити? Мене втомило, що син ставиться до мене, як до речі, яка йому щось винна, і думає, що я сталева… Мабуть, я винна у тому, що він так ставиться до мене, адже я виховала його таким. От лише зараз мені боляче усвідомлювати, що я нікому не потрібна.

Коли я буда на роботі, син зібрав свої речі та пішов. З тією дівчино вони орендують кімнату. Син на перший час влаштувався у магазин електроніки. Це зовсім не його рівень, але що я можу вдіяти… Тепер кожен свій вечір я проводжу на самоті з думками про те, що все моє життя було даремним та непотрібним.