**Щоденниковий запис**
Почувши кроки, Марічка швидко видалила повідомлення, де якийсь абонент зізнавався, що сумує та чекає на зустріч, й поклала телефон на тумбочку. Він так і лежав там, немов нічого й не сталось.
Вона знову й знову перечитувала ці слова, не вірячи власним очам. Її чоловік, її опора, її коханий Тарас знову зраджував. І якщо раніше це були молоді красуні, то цього разу жінка на добрих пятнадцять років старша за нього.
Тарас увійшов, насвистуючи. Сьогодні на роботі виплатили солідну премію тепер він зможе й дружині подарунок на ювілей купити, й із Світланою до Карпат махнути.
Згадавши про Світлану, усміхнувся. До неї в нього були й дівчата, й заміжні жінки, але такої, як вона ще не траплялося. Вона була його колегою. Повненькою, але як уміла носити себе! Як говорила, як посміхалася А вже коли залишалися наодинці Шкода тільки, що вік бере своє. Та поки вона ще в розквіті він випиє цей мед до краплі.
Побачивши похмурий вираз дружини, Тарас зійшов з хмар на землю.
Щось сталося? Ти якась не та
Ні, все гаразд. Просто думаю про ювілей. Даси мені грошей на свято?
Звичайно, звичайно.
Марічка й сама не розуміла, чому відповіла так спокійно. Раніше, знайшовши листування, влаштовувала скандали, погрожувала розлученням. А зараз ніби нічого й не було.
Тарас узяв телефон, подзвонив колезі, обговорив роботу, потім вийшов на балкон відправити гарячі повідомлення Світлані. Марічка силкувалася не виказувати емоцій. Вона зрозуміла: сльози нічого не змінять.
Чоловік зраджував не вперше. Спочатку виправдовувався, що вона після пологів поповнішала, перестала доглядати за собою. Але тепер вона була ідеальною: струнка, з довгим волоссям, легкий макіяж, елегантна сукня наче зі шоу-бізнесу.
Подруги дивувалися: навіщо вона терпить? Вона ж з заможної родини, має освіту, з дітьми не пропаде. Але щоразу, коли вона загрожувала розлученням, на захист Тараса ставали його батьки:
Подивись на сусідку Олену! Чоловік помер, вона на двох роботах крутиться, ще й шиттям заробляє. А Настя? У неї чоловік гуляє, а вона в старих речах ходить.
Але ж
Ніяких «але»! Тобі гріх скаржитися. Живеш, як пані, дім повна чаша. Ну, гуляє чоловік що такого? Ось батько твій теж бувало А тепер зразковий сімянин.
Марічка посміхнулася. Нещодавно бачила, як свекор виходив із тієї ж Олени.
Тарас має рацію, бурчав свекор. Значить, дружина йому чогось недодає. Якби моя так сварилася, давно б показав, де її місце!
Свекруха запобіжно посміхалася. У Марічки в родині було інакше: батько й мати кохали одне одного й виховували дітей у чесності.
Жодна людина не заслуговує обману. Але чому, коли зраджує чоловік це нормально? Чому винна жінка?
Скільки сліз, скільки нервів Скільки грошей витрачено на ворожок, які обіцяли «привязати» його! Дарма.
Подруги радили тікати. Але куди? До батьків? Там живуть брат із сімєю. На оренду? Чи вистачить грошей? Вона не працює, а троє дітей це важко.
Та й Тараса вона любила. Вони разом із першого класу, у шостому вперше сказали «кохаю». Може, свекруха права? Може, нагуляється й заспокоїться?
Але варто було згадати про те смс і в душі знову закипало. Раніше він нарікав, що вона «не така», а тепер що не так? Чим ця жінка старша за неї краща?
Напередодні ювілею вона знайшла організаторів свят.
Ваш чоловік чим захоплюється? запитав співвласник агенства, Ярослав.
Жінками та зрадами.
Що?
Він не може прожити дня, аби не зрадити мені.
Не витримавши, Марічка розплакалася.
Навіщо ви терпите? Якщо дозволяєте себе так зневажати чого чекаєте? У мене була сестра Вона теж мовчала, поки не стало пізно. Тепер я виховую її дітей. У вас є діти?
Так
Життя дається раз. Знайдете і роботу, і житло.
Мабуть, ви праві.
Того вечора вона вирішила: ювілей стане її прощанням.
На свято в мальовничому заміському будиночку зібралися родичі, друзі, колеги Тараса і Світлана.
Дорогий, за десять років я зрозуміла: з такими, як ти, краще не сперечатися. Дякую, що відкрив мені очі. Ось мій подарунок.
З торта вистрибнули три дівчини: брюнетка, блондинка, руда.
Думаєш, ти в нього єдина? прошепотіла вона Світлані. Подивись, як він на них дивиться.
Потім підійшла до свекрухи:
А батько ваш, виявляється, досі до сусідки Олени ходить.
А Тарасу сказала голосно:
Ти завжди любив жінок. Тепер маєш їх скільки завгодно але без мене. Зі святом!
Вона взяла дітей за руки й пішла. Біля виходу чекав Я
