Взяла чоловіка напрокат, щоб подругу “жаба придушила”, а потім без памяті в нього закохалася
Оленко, ти отримала запрошення від Марічки?
Отримала. Але не піду я на це весілля, відповіла я в трубку.
Як це не підеш? Адже вона ж наша подруга, до того ж весілля буде розкішне виходить за іноземця! У найкращому ресторані Києва гулятимемо! скрикнула Наталка.
Ні, мені немає з ким йти. Ти ж знаєш, з Андрієм у нас кінець. Самотня я не піду Марічка ж мене затопче, знаєш її характер!
Гаразд, заїду ввечері. Щось придумаємо, сказала Наталка та положила слухавку.
З Марічкою та Наталкою ми дружили ще з університету. З Наталкою й досі спілкуємося, а от з Марічкою рідко. Вона кілька років тому виїхала за кордон, а тепер повідомила про весілля.
Марічка завжди була пихатою, навіть зараз запросила нас із супутниками. А в мене його не було, тому я вирішила не йти, щоб не стати жартом для подруги.
Наталка приїхала, як і обіцяла.
Оленко, я знайшла вихід! Знайдемо тобі хлопця чи чоловіка. Як тобі краще?
Якого чоловіка? Що ти знову видумала?
Наталка завжди була винахідливою, іноді від її ідей голова йшла обертом. Вона не вірила у безвихідні ситуації!
Я все зясувала! Є ж такі агенції, де можна чоловіка взяти напрокат! Саме те, що нам треба!
Ні, я не згодна! Остання справа чоловіка замовляти, як квіти! розсердилася я.
Оленко, не просто чоловіка, а гарного, вихованого хлопця на добрій машині. До того ж я вже подзвонила й усе узгодила!
Наталко, ну ти й фантазерка! А звідки ти знаєш, кого вони мені пришлють?
Я замовила високого, гарного та чемного. Достатньо? Він чекатиме тебе завтра о 19-00 біля кафе. Обговорите деталі може грати роль закоханого чи нареченого, як тобі заманеться.
Почекай, а як я його впізнаю? І скільки це коштує?
Не переймайся, недорого. Він сам тебе знайде, я надіслала твоє фото. Годі питань поїхали за сукнею!
Наступного дня я пішла на зустріч із “чоловіком напрокат”. Трохи покрутившись біля кафе, сіла на лавку.
Добрий вечір, ви Олена? звернувся до мене незнайомець. Мене звуть Тарас.
Я окинула його поглядом і залишилася задоволена. Наталка не збрехала він справді був дуже гарний.
Олено, ваша подруга все пояснила. Не хвилюйтеся, усе буде добре. Я вправно зіграю роль вашого чоловіка. Ось вам! Тарас усміхнувся та простягнув букет.
Ой, не треба було! я почервоніла.
Оленко, може, пройдемося? Розкажіть про себе, щоб я краще вніг у роль.
Так, звичайно!
Ми кілька годин гуляли містом, потім Тарас записав мою адресу й сказав, що зачекає мене в суботу біля будинку.
Я була під враженням. Чоловік сподобався мені, але я не могла зрозуміти, чому він обрав таку роботу.
У суботу мені подзвонив Тарас.
Оленко, готова? Буду за 10 хвилин.
Так, так, виходжу!
Побачивши його біля підїзду, я ледве не зомліла. Тарас стояв у дорогому костюмі біля розкішної іномарки. Він був настільки гарний, що у мене перехопило подих.
Доброго ранку, кохана! Сідай, будемо спішити, усміхнувся Тарас. Ну як у мене виходить?
Так, прямо як у кіно! засміялася я.
На весіллі у Марічки справді було розкішно. Подруга зустріла мене з усмішкою, але коли побачила Тараса, посмішка зникла. Зрозуміло її наречений був іноземцем, але вдвічі старшим, лисим та товстим.
Я була у захваті адже Марічка завжди глузувала, що я “занадто проста” і ніхто мене не візьме.
Сьогодні я довела їй зворотнє. Тарас увесь вечір не відходив від мене, навіть не дивився на інших.
Оленко, ну як? Задоволена? прошепотіла Наталка.
Так, Наталко, дякую!
А Тарас тобі подобається?
Дуже, але навіщо? Завтра він і не згадає про мене, зітхнула я.
Подруга загадково посміхнулася й відійшла.
Оленко, ти бачила наше місто вночі? спитав Тарас.
Ні, зазвичай у цей час я сплю, усміхнулася я.
А даремно! Це непередавана краса. Хочеш, втечемо?
Звичайно!
Ми підійшли до молодят попрощатися.
Дякую, Марічко! Усе було чудово! сказала я.
Справді сподобалось?
Так, чудове весілля! Ми підемо хочемо побути удвох, сказав Тарас, обіймаючи мене.
Ну що ж, щасливо! Рада була познайомитися з твоїм чоловіком! Марічка кинула на мене злий погляд.
Усю ніч ми їздили містом. Тарас розповідав багато цікавого. Я дивувалася, звідки в нього стільки знань не схоже на роботу “напрокат”.
На світанку він підвіз мене додому.
Оленко, було дуже приємно! Ти чудова.
Дякую, Тарасе. Скільки я тобі винна?
Нічого, Наталка вже заплати
