Саме так я вчинила, коли в кишені чоловіка знайшла два ваучери на подорож по Дніпру. На одному з них стояло імя тієї іншої жінки.
Зустрілася зі своїм чоловіком Тарасом на зупинці тролейбуса в Києві. Випадково, коли витягувала гаманець, загубила ключі. Було вже темно й похмуро, я ніяк не могла знайти їх у траві біля дороги. Тарас одразу став мені допомагати, разом довго шукали і нарешті знайшли. Я щиро подякувала йому. Виявилося, що нам по дорозі, ми чекали той самий тролейбус.
Він провів мене додому. Так ми почали бачитися частіше, і через пів року вже одружилися. Тарас зізнався, що закохався в мене з першого погляду. Ми прожили разом три прекрасних роки. Я думала, що це і є справжнє щастя, але потім Тарас влаштувався на нову роботу. Після цього він став, наче, чужим відчуженим, часто задуманий. Я мовчала, не хотіла вірити поганим думкам, переконувала себе, що то лиш мої фантазії.
Одного дня Тарас заявив, що змушений їхати у відрядження на два тижні. Того вечора він пішов у душ, а я, вирішивши випрати його штани, у кишені знайшла два квитки на круїз по Дніпру. Одне імя на білеті було явно жіночим, незнайомим мені. Ось так легко він зруйнував усе зрадив мою довіру, зневажив моє кохання.
Я була приголомшена й розлючена. Дуже кохала його, вірила безпрекословно. Не стала влаштовувати скандал, нічого Тарасу не сказала. Я подзвонила своєму колишньому однокласнику, з яким завжди підтримувала дружні стосунки. Василь погодився допомогти. Разом ми пішли в те саме місце, де мав бути Тарас зі своєю коханкою. Я притулилася до Василя, ми удавали закоханих. Коли Тарас побачив нас, відразу підбіг і почав кричати, що я його зраджую. А я сказала:
Ти думав, що тільки тобі можна, а я маю бути вірною та принижуватися? Я теж знайшла собі кращого!
Поруч, трохи осторонь, стояла Олена та сама жінка з квитка. В її очах був шок. Зясувалося, що вона не знала, що Тарас має дружину, він обманював і її. Ми з Тарасом невдовзі розлучилися. Я не змогла пробачити такої зради.
Через пів року я вийшла заміж за Василя. З ним я справді щаслива. А Олена розірвала стосунки з Тарасом того ж тижня. Вона ніколи не пробачила йому брехні, що він давно уже не вільнийЧас минув, а я все частіше ловила себе на думці, що не шкодую ані про вибір, ані про минуле. З Василем ми подорожували, сміялися до сліз, разом знаходили ключі від нових дверей у житті таких, про які я навіть не мріяла. Інколи, проходячи повз ту саму зупинку, я згадувала дивний поворот долі й розуміла: люди, що розбивають наші серця, лише допомагають відкрити їх для справжнього щастя.
Якось я отримала листівку зі знайомим почерком: «Пробач. Я бажаю тобі щастя». Я посміхнулася колись ці слова розбили б мені душу, а тепер вони залишалися лише тінню на білому папері. Я знала: моє життя почалося саме тоді, коли я змогла відпустити минуле й впустити у серце нове світло.
Можливо, десь попереду буде ще безліч зустрічей і прощань але я вже навчилась: іноді один знайдений ключ може відкрити у твоєму світі зовсім інші двері. І за цими дверима твоє справжнє, довгоочікуване щастя.






