Останній шанс
Марійка, скорчившись, лежала на дивані й тримала руки на животі. Все ніяло, боліло й нагадувало про те, що її чекає. Одне й те саме щоразу: різкий біль, потім кров, швидка, лікарня й пустота всередині. Це був викидень, сумнівів не було. Третій за останні два роки, а до того замерла вагітність, а ще раніше аборт. Той самий аборт, за який Марійка розплачується досі неможливістю стати матірю.
Вона дотяглася до телефону й набрала номер швидкої. За півгодини її вантажили в машину, а вона між тим додзвонилася до Олега, щоб попередити, що на вечерю його не чекатиме.
Знову? запитав він, а Марійка навіть не стала відповідати. Сльози котилися по щоках від розпачу й розчарування в собі. Ну скільки можна? Чому щораз те саме? Адже вона ж знає причину Якби тоді не лягла під ніж до того сумнівного лікаря, усе було б добре. Вони з Олегом могли б мати вже пятирічну дитину. Але її не було й, схоже, вже й не буде.
Як же болить! прошепотіла вона, а лікар лише підкрутив крапельницю й байдуже глянув на неї.
Два дні в лікарні тяглися нескінченно. Потім виписка, Олег із букетом квітів все, ніби за сценарієм.
Ти така бліда, сказав він, а Марійка лише слабо посміхнулась. Радості не було адже вона не могла народити чоловікові дитину. Це було очевидно.
Дорогою додому, тримаючи в руках троянди, вона обернулася до Олега:
Я більше не хочу намагатися. Я не зможу тобі народити.
Не кажи так, у нас усе вийде, намагався підбадьорити її чоловік, але вона лише гірко всміхнулась.
Ти сам у це віриш? Пять років у вітер. Мені майже тридцять, тобі тридцять пять. Годі. Я награлася в майбутню маму. Лікарі кажуть, що шансів нема може, пора їх послухати?
Марійко, у нас будуть діти, заперечив Олег. Памятаєш, що казав професор Коваленко? Він говорив, що шанси є, якщо дотримуватися вказівок.
А де твій професор? нервово запитала Марійка. Його вже давно немає, і ті вказівки теж. Пішли разом із ним! Годі, Олеже. Я не хочу мучити ні тебе, ні себе.
І що ти цим хочеш сказати? насупився чоловік, не відводячи очей від дороги.
Марійка глибоко вдихнула й відвернулася.
Давай розійдемося. Ти знайдеш жінку, яка подарує тобі дитину, і в тебе все буде добре. Я не заслуговую ні тебе, ні твоєї терплячості. Я порожня у мені не втримується життя.
Сльози підступили до горла. Олег взяв її руку й притиснув до губ:
Не неси дурниць. Ми справимося. Люди ж живуть без дітей і ми зможемо. Щастя не в дітях.
А в їх кількості, скрізь сльози пробубніла Марійка. Годі, Олеже. Давай не позбавлятиму тебе батьківського щастя.
Давай не позбавлятиму себе сімейного щастя, перебив її Олег.
У цьому він і був закоханий у свою дружину, терплячий до її примх і готовий терпіти далі, аби лише вона була поруч. Він добивався її довго, йшов напролом, а коли Марійка стала його дружиною, вирішив, що для щастя більше нічого не треба. Хіба що крихітний клубочок радості але доля не поспішала дарувати їм дитину.
Олег знав історію Марійки. Знав, що до нього вона була одружена зі старшим чоловіком за якого її видав деспот-батько. Знав про той невдалий аборт. Все це й призвело до сьогодення, але змінити минуле було неможливо. Батько Марійки контролював все як свій бізнес, так і життя доньок. Вона втекла від нього у двадцять чотири, зустріла Олега й обірвала всі звязки. Тому коли на порозі зявилася її молодша сестра Наталка Марійка остовпіла.
Що трапилося? запитала вона, не відразу помітивши випинаючийся живот сестри.
Я втекла від тата, схлипнула Наталка й кинулася в обійми.
Марійка оглянула її й аж скрикнула:
Боже, ти ж вагітна! Від кого?
Неважливо, махнула рукою Наталка. Він одружений, дитина йому не потрібна. Тато сказав або аборт, або він сам відвезе мене до лікаря.
Марійка плакала разом із сестрою. Пять років не бачились із гадкого каченяти Наталка перетворилася на справжню лелеку. Але залежність від батька залишалася. Марійка була впевнена: за кілька днів сестра захоче повернутися. Цього не можна було допустити.
Олег спокійно прийняв появу Наталки. Він завжди підтримував рішення дружини занадто любив, щоб їй перечити.
Та минув тиждень, і Наталка зібралася додому.
Я тебе не відпущу! кричала Марійка, хапаючи її за руки. Ти хочеш, щоб він нашкодив тобі й дитині?
Занадто пізно для аборту, запевнила Наталка. Жоден лікар не візьметься на двадцять першому тижні.
А от штучні пологи запросто! відрубала
