« Оце так з’явився, коли ніхто не чекав! гукнув Дмитро Петрович. Можеш одразу йти назад! Тату, що з вами?
Тату, що сталося? здивувався Андрій. Я двадцять років не був вдома, а ви мене так зустрічаєте?
Якби моя воля, зустрів би тебе ременем! Дмитро Петрович схопився за пояс. Та нічого, зараз виправимо!
Гей, спокійніше! Андрій відступив. Мені вже не пять, я й відповісти можу!
Ось вона, твоя вдача! злісно кинув батько, не відпускаючи ремінь. На слабких нападати, від сильних тікати, добрих обманювати, а злим служити!
Та чого ти так лютий? І в чому мене звинувачуєш? Андрій знизав плечима. Якщо й була провина, то двадцять років минуло! Час уже забути!
Легко так говорити, коли провина твоя! Звичайно, хочеться, щоб усі пробачили! Але я не маю тобі прощення! різко сказав Дмитро Петрович.
Та в чому я перед вами винен? Я роки думав, чому ви мене в зрадники записали й додому не пускали! На листи мої жодного разу не відповіли! А я ж писав!
Невже не здогадуєшся? глузливо запитав батько.
Андрій ніби не розумів і хотів пояснень, але на шум вийшла мати.
От лихо принесло! скрикнула Марія Михайлівна. Ганьба на нашу голову! Вижен його, Дмитре!
Андрій остовпів, а мати додала:
Якби сили, відходила б тебе рогачем! Та мабуть, Бог сам покарав тебе! вона вказала на синця під його оком.
Хтось добре влучив! усміхнувся Дмитро Петрович. Руку йому потиснув би!
Ви що, злумалися? вигукнув Андрій. Двадцять років не бачились і такий прийом?
Хто тебе так відоварив? спитав батько. Ми тебе проженемо, а йому подякуємо!
Звідки ж мені знати? роздратовано відповів син. Їхав автобусом, сусід Петро мене впізнав, кинувся вітатись. А на зупинці якийсь парубок вдарив у вічі, плюнув і зник!
Невідомий герой! усміхнувся Дмитро Петрович. Запитаю в Петра, хто це був.
Та тобі тільки це й цікаво? зірвався Андрій. Тобі байдуже, що я двадцять років не був?
Нащо тут зраднику? вставила мати.
З чого я зрадник?
Бо так! донісся голос із кутка.
А це ще хто такий сміливий? обурився Андрій.
З темряви вийшов юнак.
Ось цей дурень мені фінага вліпив! показав Андрій.
Молодець, онуку! похвалив Дмитро Петрович. Не проґавив нагоди!
Який ще онук? відсторон
