Коли люди дружать між собою, як добра і давня подружня пара, рано чи пізно виникають розбіжності. Чим більше людей у колі, тим більше сперечань і невдоволення.
Одного разу Сергій розповів мені, як вони святкували Новий рік з друзями. Зазвичай разом збиралися три родини, відзначали у когось вдома, але минулого року одна сімя відмовилася хотіли провести свято з батьками у Дніпрі.
Тож залишилися дві родини. Вирішили: половину ночі зустрінуть у квартирі Івана та Катерини, а потім підуть у гості до Лесі й Олексія. Як завжди, накупили продуктів, закусок, узяли по пляшці домашньої наливки все купували на спільні гривні.
Прийшли разом з дітьми, сіли за святково накритий стіл, сміялися, згадували старі історії й до бою курантів не помічали часу. Але, щойно пробило дванадцять, господарі почали швидко складати посуд, мясо ставити в холодильник, кутю заховали подалі. Хтось навіть почув дзижчання пилососа у сусідній кімнаті. Спершу всі розгубилися що сталося? Та коли Катерина вийшла з ганчіркою й почала протирати стіл, усе стало ясно: це прозорий натяк, що гостям час збиратися додому. Ну хіба так годиться поводитися?
А ось коли всі перейшли до Лесі й Олексія, атмосфера стала зовсім іншою ніхто не поспішав закінчувати свято. Гралися з дітьми, хтось витягував ще салат із холодильника, хтось ставив на стіл гарячий борщ. Говорили, співали, раділи до самого світанку.
Мабуть, пилосос і справді став у пригоді Івану, якщо він так спокійно вирішив усе прибрати. Але, якщо чесно, краще за все просто залишатися добрими друзями й не зганяти гостей з порога через реверанси етикету.
