Коли люди товаришують між собою, як добра й перевірена часом подружня пара, рано чи пізно виникають непорозуміння. Чим більше людей тим більше сварок і прихованого невдоволення.
Одного разу моя подруга Оксана розповіла, як вони святкували Новий рік разом зі знайомими. Зазвичай до компанії збиралися три родини святкували завжди в одній із квартир, у Львові, по черзі. Але того року одна сімя відмовилась і вирішила поїхати до батьків у Тернопіль.
Тож дві родини вирішили святкувати разом спершу в Олени, тоді у Лесі. Як завжди, всі страви готували гуртом, купували шампанське, узвар, й усе необхідне на спільні гроші скидалися гривнями наперед.
Того вечора зустрілися всі разом, навіть із дітьми накрили багатий святковий стіл. До опівночі сиділи, жартували, згадували минулий рік, слухали виступ Президента. А після дванадцятої почали помічати: господиня Олена тихенько збирає тарілки, прибирає салати до холодильника, а потім дістає пилосос, ніби ненароком.
Спочатку ніхто не звернув уваги, але коли зашумів пилосос і почалася генеральна уборка, всі зрозуміли натяк: вже час збиратися додому. Це було, мяко кажучи, не дуже по-людськи.
Вдруге, коли гості зійшлися до Лесі, ніхто їх не гнав, ніхто не натякав, що пора. Сиділи до самого ранку їли, пили чай, співали пісень та сміялися разом. Саме таке тепле товариство зберігає дружбу.
Можливо, той пилосос і допоміг Олені швидко завершити вечір, але мій друг людина вихована, йому було незручно. В українських домівках завжди цінують щиру гостинність, тож такі натяки завжди боляче віддаються в душі.
