Слухай, хочу тобі дещо розповісти. Був я у стосунках із дівчиною, звали її Марічка. Разом були вже пять років. Ми жили у різних містах я в Харкові, вона у Львові, бо так робота склалася. Але ж кожного дня спілкувались, телефонували, листувалися. Планували зустрічі, навіть вже почав серйозно думати, щоб зробити їй пропозицію хотів вже припинити цю відстань між нами. Довіряв їй повністю, підстав сумніватися не було.
Одного дня телефонує мені незнайомий номер. Я підняв слухавку. На лінії був якийсь спокійний, ввічливий чоловік. Представився й одразу каже:
Не хочу створювати проблем. Телефоную, бо думаю, тобі треба знати дещо.
Він розповідає: працює він айтішником і нещодавно почав зустрічатися з однією дівчиною. Поки що нічого серйозного просто переписка, кава, флірт Знаєш, той період, коли лише знайомишся з людиною. Вона ніколи не згадувала, що має хлопця. Все виглядало звичайно, аж поки він не помітив дивні речі.
Розповів про дівчину своєму товаришу. Назвав імя. Той замовк, каже: покажи фото. Тільки глянув і як відрізав:
Відстанься від цієї дівчини. Вона вже пять років має серйозного хлопця.
Каже, це не чутки про це багато хто знає. Описав мене що живу в іншому місті, що Марічка працює у Львові й тому собі «дозволяє». А ще мовляв, вона зустрічається і з іншим хлопцем, також інженером Для того мого співрозмовника цей чоловік лише знайомий, а для товариша справжній друг. І той інженер знає про мене, але йому байдуже.
Ось так він зрозумів, що це не якась плутанина. А що Марічка крутить одночасно три стосунки зі мною, з тим, хто знав про мене, і з інженером, який ні про що не підозрював.
Він пояснив, що вирішив мені подзвонити, бо, мовляв, якщо існує жіноча солідарність, то має бути і чоловіча. Каже, не хоче брати в цьому участі. Знайшов мій номер у соцмережах і вирішив подзвонити, не писати. І ще каже:
Якщо потрібні докази скажи, я все скину, мені немає чого приховувати.
Я відповів так. Поклав слухавку, і вже за кілька хвилин отримав усе: переписки, голосові, фото, домовленості про зустрічі. І тон її повідомлень реально, так, як і мені писала: ті ж фрази, ті ж компліменти, обіцянки, навіть жарти.
Мене так все стиснуло в грудях, що думав серце зараз зупиниться. Я ж її кохав, будував навколо неї свої плани. Хотів переїжджати, робити пропозицію.
Я подзвонив Марічці сказав усе як є. Вона не заперечувала. Спершу пробувала все применшити, потім злилась, що «хтось втрутився», потім заплакала. Сказала, що заплуталась, що сама не розуміє, чого хоче, що гадки не мала, що я так взнаю.
Я мовчки поклав слухавку.
Знаєш, тоді я вперше по-справжньому зрозумів: не лише чоловіки зраджують. Є й жінки, які вміло маніпулюють, ведуть одразу кілька стосунків і чудово усвідомлюють, що роблять.
Так, я втратив стосунки. Але вдячний тому чоловікові Назару, нехай добрий буде йому день. Міг же й мовчати, а він мав гідність попередити. Бо інакше міг би зараз бути заручений з людиною, яка веде подвійне чи навіть потрійне життя і жодних докорів сумління. Ось така в нас історія, братеМинуло вже кілька місяців. Бувають ще вечори, коли ловлю себе на думці, що шукаю її обличчя серед натовпу, або згадую якісь дурниці як ми сміялися над поганими фільмами чи сварились через те, що хтось забув купити молоко. Але з кожним днем ті спогади втрачають гостроту, стають звичайною частиною минулого.
Я почав зустрічатися з новими людьми, більше часу дав собі й друзям, нарешті поїхав у подорож, яку відклада́в роками. Усвідомив головне: навіть після болючого розчарування життя не зупиняється й обовязково підкидає нові шанси. Довіра до людей повертається поступово, але повертається. Я став уважнішим і до себе, й до інших.
А про Марічку пригадую без злості. У кожної історії є свій кінець і свій сенс. Я вдячний, що моє справжнє життя почалось саме тоді, коли здавалося, що усе втрачено. Бо іноді втрата це найкраще, що могло з тобою статись.
