Вечірнє світло м’яко просочувалося крізь фіранки. Соломія поставила на стіл дві тарілки з вечерею

**Щоденник** «Хочешь ковбаски чи яєшню?» — запитала Соломія. Олексій сидів за столом, гортаючи новини

Яскравий промінь сонця пробився крізь штори, освітивши напружені обличчя за обіднім столом, але навіть

Галині було 72 роки, коли її власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила роботу.

— Ого, а ти хто? — почув чути низький чоловічий голос із спальні, коли Оксана відчинила двері своєї квартири.

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила роботу.

— Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами.

Оля замерла, почувствовав, як кров стигла в жилах. Руки розслабилися, і піднос з гучним брязкотом упав

У вікні стояла Оксана, дивилася на сіре небо, затягнте важкими хмарами. — Мамо, я більше так не можу,—

— Просто роби своє, — голос Дмитра звучало звично. Він навіть не підняв очей від телефону. — Твоє завдання