У вікні стояла Оксана, дивилася на сіре небо, затягнте важкими хмарами. — Мамо, я більше так не можу,—

— Просто роби своє, — голос Дмитра звучало звично. Він навіть не підняв очей від телефону. — Твоє завдання

— Просто роби своє, — голос Дмитра звучав буденно. Навіть не підняв очей від телефону. — Твоя справа

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, навіщо я прийшла! Збирайте речі

Давним-давно, як наче вчора, Оксана сиділа у своїй новій хаті, гортаючи старі фотографії. Сім років шлюбу

Марія сиділа на кухні у своїй новій квартирі, перегортаючи старі фото. Сім років шлюбу вмістилися у один

Вечірнє світло ніжно просочувалося крізь віконні завіси. Марія поставила на стіл дві тарілки з вечерею

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Оксана. Дмитро сидів за столом, гортаючи новини у телефоні.

Оксана Богданівна сиділа на кухні, гортаючи фото у своєму телефоні. Сорок років — кругла дата.

Щоденник. Сьогодні мені виповнилося сорок. Я сиділа на кухні, перебираючи фото у телефоні — з кожним