Телефон задзвонив о сьомій ранку, коли Марічка лише встала й пішла на кухню ставити чайник.

“Двері більше не відчиню” — Мам, відчини! Ну, мамо, будь ласка! — кулаки сина глухо лунали

– Мамо, відчини двері! Ну будь ласка! – кулаки сина лунали об металеву поверхню, наче грім. – Я знаю, ти вдома!

Було це давно, у старому київському будинку на Подолі. Марія Іванівна стояла перед дзеркалом, приміряючи

Сон, де все стало інакше Олена заварила каву, машинально протерла кухонний стіл, хоч він і так був чистим.

Десять років навіщо — Що ти несeш, Оксано?! — вигукнула Соломія, хапаючи зі столу чашку зі стиглою кавою.

Вечірка без запрошення Ганна Іванівна приміряла перед дзеркалом третій за вечір наряд, коли зі сусідньої

Гості пішли, а образа лишилася “Мамо, ну що ти таке говориш?!” — Соломія кинула брудну тарілку

Валентина Михайлівна так різко поставила чашку на блюдце, що чай розли́вся по скатертині. У трубці дзвенів

**Сьогодні я писатиму про маму й сестру** Телефон задзвонив рівно о сьомій ранку, коли Галя ледь встигла