Сьогодні був сірий вівторок, той, що робить все навколо важчим. Я щойно завершила напружену зустріч у

«Залишила мені донечку?» — жахлива думка обпалила Оксану, немов полум’ям. — «Ні, цього не може бути.

— Знаєш, як він дивиться на тебе? З любов’ю й захопленням, — випустила вдоволена собою донька.

— Знаєш, як він на тебе дивиться? З любов’ю й захопленням, — вимовила задоволена собою дочка.

— Оленко, ти вже йдеш додому? — подруга Марічка нетерпляче постукала манікюреними нігтиками по столу.

**«Ти – чудовисько, мамо! Такі як ти не повинні мати дітей»** Віра Гончар з Полтави вступила до Київського

Мій чоловік заплакав, коли я сказала, що дитина може бути не його. Я відповіла: “Хоч не твоя”

Одного разу в покинутому будинку на околиці села поселилася молода жінка… Село не любило чужих.

Був сірий вівторковий ранок, такий, від якого на душі стає важкувато. Я щойно вийшла з напруженої наради

Знаєш, як він дивиться на тебе? З любов’ю й захопленням, — вимовила задоволена собою донька.