Був сірий вівторковий ранок, такий, від якого на душі стає важкувато. Я щойно вийшла з напруженої наради

Знаєш, як він дивиться на тебе? З любов’ю й захопленням, — вимовила задоволена собою донька.

Одного разу в покинутому будинку на околиці села оселилася молода жінка… Село не любило чужих.

Якби знати, що так буде… Автобус підстрибував на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи залиті водою ями

«Залишила мені донечку?» – від жахливої здогадки Марію кинуло в жар. «Ні, цього не може бути.

**Кошеня** Оленька з мамою жили удвох. Батько у дівчинки, звісно, був, але він їм був непотрібний.

Якби знати, що так буде… Автобус підстрибував на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи заповнені водою

Отак, слухай, я тобі розповім одну історію. Мій чоловік ридав, коли я сказала, що дитина, можливо, не його.

Володимир розчинив вікно та вліз на підвіконня. Чорніючий внизу асфальт вабив і лякав одночасно.

**Щоденниковий запис** — Ти чудовисько, мамо! Таким, як ти, не можна мати дітей! Так вигукнула я, коли