Колись, у різдвяну ніч, коли я сиділа за столом у будинку сина, Олександра, він підвів мене і сказав
Непомиті тарілки: три дні випробувань терпіння.Йонас мив посуд. Три дні він страждав, а жодна тарілка
На святкуванні мого сина я розвязала мікрофон і сказала: «Мій зять оплатив усе моя мама навіть за торт
– Ти не дружина, ти служниця. У тебе навіть дітей немає!
– Мамо, Олена поживе з нами. Ми ремонтуємо квартиру, там зараз неможливо жити. У нас вільна кімната, чому їй сидіти в пилюці? – сказав чоловік Олени.
Чоловіка ідея не бентежила, чого не скажеш про його дружину і маму. Свекруха не терпіла невістку.
– Я мушу працювати, не можу тут залишатися, – прошепотіла Олена.
Дружина працювала віддалено, їй потрібен був спокій і тиша. Сергій був весь день на роботі, тож із свекрухою під одним дахом сидіти було непросто. А Олена звикла бути сама вдома.
Олена подивилася на свекруху й не знаходила слів. Свекруха не хотіла приймати Олену у свій дім, але, схоже, іншого шляху не було. Сіли до столу.
– Олено, подай, будь ласка, свій фірмовий салат, – попросив Сергій.
– Сергію, не їж цю хімію. Я зробила тобі інший, він корисніший, – зітхала свекруха.
Олена змінила вираз обличчя. Її чоловік мав алергію на помідори – хіба свекруха могла про це забути? Вона ще з дитинства не звертала уваги, казала, що до лікарів нема чого бігати, дам таблетку – минеться.
– У нього алергія. Чому ти поклала помідори у салат? – запитала Олена.
– Що ти вигадуєш? Один помідор – нічого страшного не буде, – відмахнулася свекруха.
– Йому ж буде зле!
– Олено, заспокойся вже. В нього нема алергії. Рідна матір краще знає свою дитину, ніж ти.
– Я – його дружина. Я піклуюся про чоловіка.
– Ти не дружина, ти служниця. Дітей навіть нема! От будуть – тоді поговоримо.
Олена підхопилася зі столу і втекла до спальні. Свекруха завжди боляче влучала словами. Сергій кинувся втішати дружину.
– Сергію, мені шкода. Краще я піду до батьків. Або до офісу. Я не зможу жити з твоєю мамою.
– Дозволь мені з нею поговорити. Вона перестане!
– Ні, ми ж мільйон разів це проходили. Ми не порозуміємось під одним дахом.
Довелося на певний час орендувати житло, аби уникнути чергового сімейного скандалу. Свекруха, звичайно, була незадоволена, але іншого виходу не було. А Олена не могла натішитися, що має такого доброго і уважного чоловіка. Ти не дружина, а служниця! Дітей у тебе немає! Багато років минуло, але цей вечір мені досі стоїть перед очима.
На нашому весіллі мій друг, Олег, оголосив: «Цей танець для жінки, яку я таємно кохав останні десять років».
Вибачте за те, як усе склалося. Михай, ти впевнений, що взяв усе? Не хочеш ще раз перевірити?
“Мати моєї дружини — багата, ми ніколи не будемо потребувати роботи!” — радів мій друг.
Мій товариш Антон завжди мріяв жити у розкоші за чужий рахунок. Він дуже намагався сподобатися дівчині з заможної родини. Я бачив, що він її не кохає, й від такого шлюбу нічого доброго не вийде. Але Антон був впевнений: багата дружина — це його ключ до щасливого і безтурботного життя. Можливо, в це можна було б повірити, якби сама дівчина знала, як заробляти гроші. Виявилось, сім’я дівчини має достаток завдяки матері, яка володіє кількома великими магазинами в місті.
Я намагався відговорити друга:
— Ти ж не думаєш, що вони будуть утримувати ледаря? Добре бути незалежним і мати роботу.
— Та ну, перестань. У нас дитина на підході. Вони мені повністю довіряють! — радів друг.
Я його не розумів. Так чинити з дівчиною неправильно. Це просто нечесно. Чоловік повинен працювати і утримувати свою сім’ю.
Через деякий час я задався питанням, як у них справи. Запитав, де працює. Виявилося: ані він, ані його дружина нічим не займаються — сидять удома. Цілий день грають у комп’ютерні ігри, дивляться телевізор чи сплять. Мама їх годує. Навіть трохи позаздрив — Антон досяг свого.
— Мама дружини — багата, нам ніколи не доведеться працювати, — з гордістю ділився Антон.
Можливо, так тривало б і далі, але почалися проблеми з бізнесом: доходи впали у кілька разів. Мама запропонувала дочці й зятю роботу.
Від останньої нашої зустрічі минув місяць, коли зателефонував Антон і стривоженим голосом попросив позичити п’ять тисяч гривень на два тижні.
— Шукаю роботу. Пройду співбесіду, отримаю аванс і поверну тобі гроші. Ми зовсім на мілині, — сумно повідомив хлопець.
Так завершилося його безтурботне життя. Відтоді вони з дружиною працюють. Гроші повернув, і це все щодо багатої родини. Не потрібно розраховувати на когось — потрібно бути самостійним і незалежним. Тоді можна почуватися захищеним і щасливим. “Мати моєї дружини забезпечена, ми ніколи не будемо потребувати роботи!” радів мій друг.
Коли я їхала додому на різдвяні свята, мене зірвала серйозна автокатастрофа. «Якщо вона помре, дайте знати.
Мій син подзвонив мені: «Тато, минулого тижня переїхали в інший регіон. Марина захотіла окреме житло».
Треба було раніше підготуватися до народження дитини! Мій вихід із пологового був незабутнім, розповідає
