Щоденник, 3 березня Я стою на порозі. Мій дорогий костюм, що колись здавався символом успіху, тут виглядає
Зіпсовані діти Ти його зіпсувала, розгнівано кинула Валентина Михайлівна, різко зачинивши дверцята холодильника.
Про те, що Богдан повертається до села, знали всі навкруги вже не один тиждень. Дівчата спішили до перукарок
Поки мої сестри ділили між собою бабусин будинок у передмісті Львова, я забрала тільки її старого вівчарку.
Усі обманювали брата, а ошуканою почувала себе Зоряна Ніч. Раптом задзвонив телефон. Доню, у нас пожежа
Збій системи Соломія, ти вдома? Ярославе, я завжди вдома недільного ранку. Ти це знаєш. То відкрий двері.
Між правдою і мрією Я сидів на дивані у затишній квартирі десь на околиці Львова, кутаючись у теплий
Кажуть, очікування свята часто буває солодшим за саму подію. В історії Дарини це очікування розтягнулося
Яблучко – Ти така ж, як і твоя мама! – Яка, бабцю? Я схопився на ноги, але одразу втямив
Таємниці, що розбивають серця: Що бачила дитина? Кажуть, що діти як чисте дзеркало, у якому відбивається