Прощай, моя шуринка – Ну що, ти знову від’їхав? – підстрибнувши, мама розкладала на столі кремові

— Що тепер? Так просто будеш цей будинок давати йому? А що зі мною? Чи можна мені залишити дітей на вулиці?

– Ну що, наш-то знову виїхав?! – Ольга Дмитрівна нетерпеливо розкладала по столу кремові пиріжки з смужками

**Щоденниковий запис** Вчора трапилася дивна історія, яка спершу здалася кінцем усього, а тепер нагадала

Теща вирішила залишитись — Ні, ні і ще раз ні! Ольго Василівно, зрозумійте ж нарешті, це неможливо!

Жена мовчки. Але свекруха сказала все. – Наталко, ти сила! Яка красуня! І смачно готуєш, і вдома порядок.

Син у будинок, дочі обід — Що тепер? Так просто передаш йому? А я ось тут? З дітьми на вулиці? — Мар’

Ольга Володимирівна та Анастасія були особами, які дуже скидалися одна на одну – й одна, й інша любили

Поранню весняну сонечко пробивалося крізь вікна, впливаючи променями на свіжевимиті стіни. Марія стояла

Ключ скрипнув у замку, і Наталка, намагаючися не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно