Одна кімната на троє Марія Степанівна дивилася на довідку про розселення з таким виглядом, ніби тримала

Висяче сонце просвітило крізь вікно, бігучі промінці грали на свіжоїмальованій стіні. Марія вкривала

Сімейне вечеря, якого ніхто не ждав – Та ти впевнена в цьому! Ми не можемо їх запросити! – Остап нервово

Оригінальна дочка вигнала з дачі Ганна Семенівна обережно потяглася до стиглих яблук на гілці.

Туман, подобно рушнику, плентився над річковою гладкістю. Оксана Михайлівна сиділа на дачному подвір’

– Ти й справді з губи-до-губи! Як ми зможемо їх запросити? – Микола нервово бив пальцями по краю стінки.

Туман, подобно савану, плутав над річною гладіню. Оксана Миколаївна сиділа на підворітті дачного дому

— Ти… ти… Я тобі не вірю! Це ж просто в голову не влізає! Твоя клята робота, твої термінові

Улашла, як я втомлена з цього! – сердито вимірював статтям кімнату Сергій. – Кожного дня те саме!

– Боже, втомився я від цього! – Богдан дратівно ходив по кухні, руки затиснув за спиною. – Кожного дня