– Чого ти сьогодні така тиха й задумлива? – запитав Богдан дружину, сидячи за кухонним столом пізнього вечора.

Вона прийшла першою Ганна Миколаївна прокинулась о п’ятій ранку, як завжди. Звичка сорока років роботи

Оксана не знала, куда себе діти. На руках дрімала маленька Софійка, а вона все не могла відірватись від вікна.

Оксана не знала, куди себе подіти. На руках дрімала маленька Сонечко, а вона все стояла біля вікна, немов

— Як ти можеш?! — гукала Оксана, розмахуєчи зім’ятим папірцем. — Як ти могла підписати це лайно?

Один крок до розлучення Оксана стояла біля вікна, спостерігаючи, як Андрій розрулює своєю новенькою машиною по двору.

Один крок до розлучення Оксана стояла біля вікна й дивилась, як Богдан кружляв двором на своїй новенькій машині.

— Ні, Оленко, ти не розумієш! Я більше не можу так жити! — Марійка схопила подругу за руку, стиснула

У сні, де час пливе, як густий мед, Марія Іванівна стояла біля вікна, спостерігаючи, як дідусь-двірник

**Слишком пізно для пробачення** Марія Іванівна стояла біля вікна, спостерігаючи, як двірник згрібає