Чому я більше не запрошую гостей до себе? За моїм досвідом Я недавно вирішив, що більше не запрошую людей
Будинок 17 на вулиці СанМартін стояв старим, таким, що здається, вже століттями тримався лише звичкою
Зараз, у листопадовий вечір, за вікном різко стукає сніг із дощем, а у вітрових трубах завиває вітер
На нашому весіллі чоловік оголосив: «Цей танець для жінки, яку я таємно кохав останні десять років».
БЕЗДОМА Ганна не знала, куди йти. Бо насправді куди вже йти «Декілька ночей можна провести на вокзалі в Києві.
14 грудня, 2025р. Сьогодні, коли я їхав додому на Різдво, стався жахливий автокатастрофа. Якщо вона помре
«Жити без неї не можу» Я Олена Коваль, мама в декретній відпустці. Мому сину Тараську вже два з половиною роки.
Після поховання чоловіка мій син завіз мене на лісову стежку й сказав: «Тут твоє місце». Я не ридала
ПОКИ НЕ ПІДЗІРВАЛО У дванадцять років у Олени операція. Проста, планова. Година під наркозом, легкі маніпуляції
Незважаючи ні на що Життя наше непередбачуване, воно не питає, чи готові ми до його ударів.