— Я не знав про її існування аж до сьогодні. Не до дитбудинку ж її віддавати. Вона моя дочка, — сказав чоловік.

**Двірник нашого двору** Якось у ранні осінні сутінки Марічка йшла додому. Вуличні ліхтарі, як завжди

Соломія, пробач… Тарас примружив одне око і одразу ж зажмурився. Низьке березневе сонце било йому

**Помста** Роман завжди був тихим і розумним хлопчиком. Батьки нічого не шкодували для своєї єдиної дитини

**Биття серця** — Мирославе Степановичу, вам не обов’язково їхати до нашого філіалу особисто.

Подорож до моря П’ятдесят дев’ятирічний Богдан Васильович Шевченко залишився удівцем. Донька після похорону

**Букет** Марія лежала, заплющивши очі. На іншому ліжку біля протилежної стіни сиділа Оксана, схрестивши

**Мамо, не їдь** Після вечері мама сіла поруч і обіймала семирічного Богданка за плечі. Він здригнувся.

У пам’яті моїй, як у давній казці, затрималась історія, що розгорнулась у мальовничих просторах України.

**Поїзд у нове життя** Оля прокинулася й прислухалася. По тиші в квартирі зрозуміла, що Олега немає дома.