Тиша за вікном Вперше за роки її голос прорвався крізь тишу. Був він слабким, майже чужим, наче луна

**Ще майже все гаразд** — Знову затримує— Знову затримуєшся? — голос Микити в трубці звучав глухо, якби

Остап стояв біля вікна своєї квартири у Львові й дивився, як ранковою вулицею поспішають школярі.

Ось уже дев’ять місяців, як від Ігоря не було жодної звістки. Спочатку Олена Петрівна рахувала дні, відмічаючи

Термін придатності минув Вчорашній світанок у невеличкому містечку на околиці Карпат зустрів Ганну холодом.

Підвальне літо Спочатку був гуркіт. Такий, від якого дзвенить у вухах, наче в стіну будинку на розі Січових

Тиша за вікном Вперше за роки її голос прорвався крізь тишу. Він був слабким, майже чужим, як відгомін

Ще літом ця лавка у сквері на Львівській була шумною: школярі їли морозиво, сміялися, сперечалися про

Літній вітер Спочатку був гуркіт. Такий, що закладає вуха, ніби в будинок на розі Хрещатика врізався

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева імла — і Микола, як завжди, повертався додому після зміни.