Дорогий щоденнику, Коли я побачила людей у білих халатах з носилками, на яких без руху лежала молода

12 березня 2025 року. Сьогодні знову дістався той день, коли треба щось виписати в щоденнику, а то і

Тітка Олена наша «фея». Невисока, округла, завжди гуляла в парку зі своїм білим мопсом на повідку, а

Привіт, друже, розповім тобі одну кумедну історію, наче з нашого району в Києві. Давай поміняємо квартири!

Літнє сонце палало, мов згорілий керамічний козацький щит, і на доріжці міста Вінниччини духовий жар

Записка молодшого сина Галя не могла відвести погляд від вивіски «Операційна». Букви розмивалися від

Як гріють душі Надіє, краватка! наказав В’ячеслав Романович, піднімаючи комір білої сорочки.

23 листопада 2024 року Сьогодні знову сиджу за старою письмовою столиком у кутку нашого однокімнатного

Олено, а не повернемося в село? Я вже три роки в місті, а тут чужий. На свіжому повітрі краще, а якщо