Я на тридцять років після закінчення інституту не піду, бо це мені тільки депресії принесе.
Я спостерігав, як звичний пульс села тягнув людей у щоденну рутину: вирощувати дітей, будувати хати
15 грудня, 2025р. День, коли до нашої хати спішили гості, і я знову став свідком тих же старих драми.
15серпня2026р. Щоденник Петра Миколайовича Сьогодні рано прокинувся, вже в руках чашка міцного чорного
Наталіє Степанівно, я більше не хочу жити з вашим сином, передайте йому це, різко сказала Олена.
20240815, вечір. Сьогодні ввечері я знову прокинулася вночі, почула скрип під вікном і, як звичка, підбігла до ґанку.
Оксана і мати сиділи на крихкому ліжку, вже давно вицвілих шпалер старої хати в селі Кобеляч.
Ти нам не рідня, виголосила свекруха і повернула мясо в каструлю. Оленка застигла біля плити, тримачи
28 травня Сьогодні я, Віра Сергіївна, стояла перед маленьким кришталевим ворогом нашого сільського подвіря
Не можу я більше жити тут, ми для вас чужі! голосно крикнула Марисина донька, вказуючи на мене брату.