17 листопада, Київ. Дощ й досі стукає в вікна, мов би хоче розповісти свою стару нічну казку.
Навіщо тобі працювати, кохана? Я заробляю досить. Ти займайся домом, нашими дітьми, коли вони зявляться.
Тієї ночі я вигнала з дому свого сина та його дружину, забравши їхні ключі: настав момент, коли я зрозуміла досить.
Мій чоловік і його коханка підміняли замки, коли я була зайнята роботою вони зовсім не усвідомлювали
Дочко, сьогодні тобі 32роки! Щиро вітаю і дарую цей милий сувенір Наталія Василівна, мати Зоряни, простягнула
Володимир Климчук довго стояв нерухомий. Світ, у якому він був переконаний, що може купити вселюдей
Слухай, трохи незручно зізнатися, Дмитро з соромом усміхнувся і постукував пальцями по столу, я забув
Що тепер буде? запитала Одарка, ніби боялася власного голосу, а не коханого. А що? Надсилатиму тобі сватів
Барсiк сидів у калитки і чекав. День. Два. Тиждень Перший сніг упав він все сидів. Лапи мерзли, у животі
Пішки по новому маршруту Сергій Шарів вийшов із проходу колишнього швелерного заводу, стискаючи в кишені