«Ні, мамо. Ти більше не завітаєш до нас: ні сьогодні, ні завтра, ні наступного року» історія, у якій
У мене в домі не завжди був їжа. Мама робила все, що могла, проте іноді гроші не хватали навіть на хліб.
Чому я маю вас жаліти? Ви ж мене не пожаліли, відповіла Оленка. У останньому році мати часто хворіла.
Сиділа я у своїй пункті швидкої допомоги, слухала, як скриплять дошки на стіні раз, два, раз, два ніби
«Не рухайся, нічого не кажи, ти в небезпеці». Дрібка без притулку схопила мільярдера в кут і поцілувала
Дорогий щоденнику, Ще один довгий день, і я відчуваю, ніби втрачаю себе серед безкінечних вимог.
Колись у самому серці Київської області стояв старий маєток «Сонячна Долина». На його воротах працював
Верне рішення Вечір прохолодний, за вікном уже жовтень. Олена Сергіївна сидить у улюбленому кріслі біля
Він пішов до іншої. Через дванадцять років повернувся і лише кілька слів промовивЯ одружилася з Сергієм
Тихий вечір. Холодна Пушкінська вулиця порожня, лише кілька ліхтарів кидають жовте полумя на бруківку.