ZigZag

«Та навіщо вам те, мамо?..» — відколи я повернулась з Італії, тільки це й чую. Спочатку думала: донька просто хвилюється, бачить, що я втомилася після дороги, хоче захистити від зайвого клопоту. Але згодом зрозуміла: за цими словами — не турбота, а щось інше. Мовчазне переконання, що моє життя вже скінчилося і тепер я маю тихо сидіти на задвірках їхнього щастя. Я двадцять років пропрацювала в Італії. Додому приїжджала рідко — так склалося. Рано овдовіла, на селі з малою зарплатою дитину не витягнути — і зважилась. А там зустріла Марчелло. Ми прожили разом роки в злагоді й повазі. Нічого соромного, хоч і кумушки шептались. Коли Марчелло не стало, будинок перейшов його рідним, а я відчула: місія завершена. Час додому. Я заробила на гарний будинок в Україні. Допомогла Оксані, зятеві Сергію, онукам. Купила машини, старшій Алінці — квартиру в місті, бо заміж виходить. Я не лічила, скільки тисяч євро вислала за двадцять років. Якщо їм треба було — на навчання, ремонт, меблі чи відпочинок — я навіть не питала: «А навіщо?» Хотіли — купували. Мріяли — я допомагала.

— Та нащо вам того, мамо?.. Відколи я повернулася з Польщі, відтоді тільки й чую цю фразу. Вона летить

Без категорії

0129

— Ось так сюрприз! Я до вас на все літо. А за кілька днів чекайте мою сестру з усією родиною. Вісім душ, не більше, — радісно повідомила свекруха, викладаючи валізи просто в передпокої.

Сюрприз! Я до вас на все літо. А на днях чекайте мою сестру з ріднею. Вісім осіб, не більше, — радісно

Без категорії

049

– Так, а що там лишилося після свята? Мені ще треба доньку нагодувати! – Тітка Галина з ненаситним занепокоєнням впивалася очима в стіл.

Як я згадую той день, коли мама святкувала своє шістдесятиріччя, то досі відчуваю той гіркий присмак

Без категорії

012

– Ну, а що там лишилося після свята? Мені треба ще доньку нагодувати! – Тітка з жадібним занепокоєнням нишпорила очима по столу.

– Так, а що там залишилося після свята? Я ж маю ще доньку нагодувати! – Тітка Злата з голодними, метушливими

Без категорії

0179

Колись я для свекрухи була «село немите», а тепер майже щодня телефонує й вихваляє! Я знаю, чому вона змінилася, і не вірю жодному її слову!

Раніше для свекрухи я була гадюкою і неробою, а тепер — свята людина, мало не щодня дзвонить і вибачається.

Без категорії

09

Хлюпік і супертаксаХлюпік не вірив своїм очам, коли супертакса зняла свої окуляри й запропонувала йому полетіти на повітряній кулі.

Лада своєї особистої провини в цьому не вбачала. Ну, не втрималась разок, рвонула за котом, смикнула

Без категорії

06

Слабак і супертаксаВони разом вирушили на пригоду, яка назавжди змінила їхні життя.

Клеопатра своєї особливої провини в цьому не бачила. Ну, не втрималася разок, рвонула за кішкою, смикнула

Без категорії

042

Я одружилася зі своїм юнацьким коханням у 72 роки — через два тижні після того, як його діти вигнали мене з дому, перед моїм трейлером зупинився чорний лімузинЯ відчинила двері, і з лімузина вийшов мій коханий, щоб забрати мене до нового життя.

У сімдесят два роки Олена знову зустріла свою юнацьку любов — Дмитра. Минуло п’ятдесят три роки відтоді

Без категорії

012

Заморозки на серціВін намагався зігріти її своїм теплом, але крига між ними ставала лише товщою.

Був переддень Нового року. 31 грудня. Вихідний. Середина дня. За вікном стояла справжня зима, і все навколо

Без категорії

014

Заморозки на серцеВін вийшов у заметіль, щоб зігріти її холодну долоню власним теплом.

Був переддень Нового року. 31 грудня. Вихідний. Середина дня. За вікном стояла справжня зима, і все довкола